DecorMaster

Ваші поради цікаві і лаконічні у тих темах, на яких Ви спеціалізуєтесь. Все чітко і логічно піддається матеріалізації. Можна усе систематизувати і розкласти по поличках, що у Вас дуже добре виходить. І так само чітко Ви можете прояснити своєму клієнту - як витрачена сума впливає на кінцевий результат. Для найтугіших можна навіть скласти якість графіки ціни/ефективності/довговічності/ще чогось. Замовникові і самому не важко збагнути, як від ціни залежать доступні параметри. А що і за якими ознаками можна систематизувати в дизайні? Стилі/кольори/бюджети диктують вибір матеріалів, асортимент яких практично необмежений. Якісь особисті вподобання або переконання замовника, які дуже часто він і сам не може висловити. Єдина чітка вимога від замовника "щоб мені подобалось" І це практично найголовніша вимога. І у випадку невідповідності бюджету до вимог - в першу чергу страждає ця головна вимога. Кожен клієнт чув у своєму житті словосполучення "дешево і сердито" ("дешево і красиво"). Я згоден, що навіть з дуже доступних матеріалів можна зробити дуже красиво. Але це економія на матеріалах, а не на затрачених на проектування ресурсах. І якщо у Вашій роботі "дешево і сердито" має чіткі грані (надійно, але труби стирчать = або охайненько запаковані дешеві матеріали), з якими замовник зважено може обрати на чому економити, а на чому ні, то у випадку з дизайном замовник ніяк не може змиритися, що його проекту за маленькі гроші не приділяється уваги стільки, щоб йому не лишилось до чого придратися, а до кваліфікованішого дизайнера нехоче піти, бо той «зажрався». «Квадратний метр» кваліфікованого дизайну має більшу собівартість, ніж просто освоєного. Але з цим чомусь так важко змиритися.

Я в понеділок записався на підключення нового котла. Мене записали в чергу. В червні чи липні (зараз точно не згадаю) обіцяли приїхати. Сказали приготувати "гривень 500-600". Це крім того, що було заплачено за зміни в проекті. Мораль в тому, що котел вже підключений і працює. Їм треба буде прикрутити тільки гайку, яку я перед їхнім приходом відкручу. Але після того, як вони її прикрутять і поїдуть, я її ще раз відкручу, і прикручу нормально. Я вже бачив, як вони мені прикрутили попередній котел і лічильник після перевірки.

Тоді, як замуровувалась річка - Лвів був в рази менший, і менша потреба у воді. Дотого ж на час замуровування вона вже й не була схожа на річку. Це практика усіх європейських міст Середньовіччя - скидати нечистоти у найближчу річку. Але найголовніше - замуровування річки відбулося тільки в межах Львова. Але вище за течією від Львова тої річки, і води в ній, мабуть, такі сльози, що для кількасот тисячного міста вряд чи відіграють якусь погоду. Якби та річка була б якби не Дніпром, то принаймні Темзою - вряд чи її поховали б під проїзжою частиною вулиці. Сьогодні в ТСН-Тиждень було повідомлення, про висування в номінацію на "Оскара" фільму про цю лвівську річку. Фільм польської єврейки про переховування євреїв у цьому підземеллі в ІІ Світову.

Внесу невеличку поправочку - я народився і живу в Чернігові, і мої батьки до глибини розкопаності коріння - жителі цієї ж області. Але коли мене вважають жителем західних областей - мене це нітрохі не бентежить. Хоч і там не усі люди без гріха.

А по вашому послуга дизайнера - це не готовий продукт? А який тоді? Попит створює пропозицію. Попит на дизайн підштовхує багатьох ставати саме дизайнером щоб видавати свій готовий продукт на існуючий попит. Але в результаті виявляється, що попит є, але він незавжди підкріплений бажанням платити відповідно до затраченої на створення продукту роботи. У a-dmitrievа десь була приблизно така фраза: - "одразу зрозумів - не наш клієнт". Ось тільки клієнт ніяк не міг цього зрозуміти. Після того продовжував бігати, ходив на відкриття дитячого садочку зробленого за проектом a-dmitrievа, вимагав познайомити з іншими клієнтами. І для чого - щоб потім попросити в салоні "Порше" продати йому "Ланос"? Чи не краще одразу піти в салон "Укр-АВТО" і не страждати ілюзіями? Формулу незадоволеності послугами дизайнерів тут на форумі приблизно вивели - невідповідність платоспроможності замовника до його очікування. Хтось від недорогого дизайнера очікує дорогий продукт, а хтось від дорогого дизайнера очікує, щоб продукт був дешевий. Клієнт сам не може визначитися, до якого дизайнера йому слід йти, і чого очікувати. В чому тут провина дизайнерів?

Нам в академії на соціології викладач розповів одну таку цікаву штуку, називалася "теорія баласта". Теорія виведена в совку на основі спостереження за роботою конструкторських бюро. Точних цифр не пам'ятаю, але суть така: В бюро працює 100 вчених. Буквально оциниці з них є геніями у своїй справі - вони є рушійною силою всього КБ. Ще десятки зо-два активно їм в цьому допомагають, часом також генеруючи корисні ідеї. Абсолютна більшість - майже беззмістовний безініціативний натовп, здатний тільки виконувати якусь маловідповідальну роботу. З огляду на обмежену кількість геніїв, обмежена і кількість роботи, котру треба допомагати виконувати. Постає питання - навіщо утримувати стільки конструкторів нижчої категорії? Причому кожен працівник окрім виконання/невиконання роботи ще й несе "загрозу" бути шпигуном, тому ще й вимагає належного контролю відповідних служб. А це все складно і накладно. Але після скорочення певного відсотку працівників нижчої категорії, їх чомусь поповнює відповідний відсоток середньої категорії, в котру після того хтось опускається з вищої. Спостерігається явне тяжіння до сталості схеми незалежно від її розмірів. Тому кількість працівників нижчої категорії набиралась не відповідно до наявної для них роботи, а відповідно до необхідної кількості геніїв. В Спарті боротьба з інвалідами кінцевого успіху так і не принесла - на їх місці все-одно опинялися нещодавно здорові. В результаті військовий союз очолила Аттика. Тому Grover, перемігши усіх "хитрожопих позичальників", дуже ризикує опинитися на їх місці.

Або навпаки. Ніхто ж не приходить у автосалон з заявами "зажрались, вас алчних і жадібних цікавлять тільки гроші, віддайте нашару, бо всеодно, я і сам так вмію". Хто вміє, сидить собі в гаражі і збирає самостійно свій нехитрий транспортний засіб. Хто не вміє, обирає модель відповідно до вподобань у доступній ціновій категорії, або ходить пішки. Для когось "пішки" навіть здоровіше. Але найчастіше у нас пішки - шкідливіше. Бо при цьому заздрість і необхідність висловитись з'їдає нервові клітини.

В ті роки ще визнавали вченими тих, хто займався і цікавився якимось конкретним питанням, роблячи в ньому якісь раніше незнані відкриття. Наявність відповідного "диплому" обов'язковою ще не була. Інакше б вважалося, що цілі галузі наук (Єгиптологія, Сходознавство) започаткували мандрівники, лікарі, дипломати, солдати і бариги.

Та ось в Межигірї щось таке бачив. А ще, кажуть, таке міцно засіло і в інших місцях підступу до Дніпра. Тому у Вашому списку держава може цілком гордо відмітити, що один із пунктів принаймні частково впроваджено в життя:D.

У Києві: Хрещатик, Глибочиця, Клов - замуровані річки, котрі дали назву вулицям. Насправді замурованих річок у Києві чимало - справжній Рай для дігерів. Але природу шкода..

Я навіть не можу сказати про якийсь кінцевий поріг, досягши якого можна зупинятися. Тут швидше здатність насолоджуватися не тільки конкретним матеріальними речами, а життям "вцілому". Мій батко щасливий не від того, що має усе, чого бажав. А від того, як у нього зараз проходить пенсійний вік. Головне - йому є, чим зайнятись, і чому порадіти.Наприклад, перемогу Кличка неможливо ні помацати, ні привласнити. А порадіти може кожен. Хоча і жити тільки чужими перемогами неможна. Треба ставити якусь мету, до якої треба йти. Але бажано, щоб ця мета грунтувалася не тільки на матеріальних цінностях. Клички ж б'ються не тільки заради грошей. Перемога має і нематеріальний позитив.

Там написано, що з 1870 року Олександрівка формується вже як район міста. Подивіться ще раз на ту карту, що Ви виклали її спершу. У верхньому лівому кутку там збільшена Юзівка. Західніше мет. заводу - "англійська колонія". Така ось та "колонія" на "Донецькому розкрої" західною частиною співпадає з тою частиною району "Олександрівка", що досі зберегла приватний сектор. Я так розумію, там були англійські муровані будинки, які лишились (або частково лишились) зберігши протягом майже півтора століття початкове планування вулиць. А територія самого села Олександрівка має новітню забудову, оскільки її хатки скорше всього були навіть не хатами, а зимівниками. Район "Стандарт" також територіально в межах села Олександрівки, що межувала з "Ларінкою". Впринципі, Ви можете вважати як хочете. Ми зараз копаємось не в архівних даних, а в їх слідах. Особисто для мене в цих слідах проглядається право Донецька вважати себе старшим, ніж він себе вважає. Але це право, а не обов'язок. Я спробую відповісти, не претендуючи на істину. В містах Стародавнього Світу для великих міст звичною річчю була каналізація. Найбільшого розквіту будівництво водогонів і зливних стоків досягло у Стародавньому Римі. З розколом і падінням Римської імперії ця справа занепадає. В Європі занепадає. А в Казані, наприклад, в Середньовіччі каналізація була, аж поки її не підкорило Московське ханство, у якого каналізації не було. З того часу каналізації нестало і в Казані аж до Новітніх часів. В той час, як англійці облаштовували колонію на території Донецька, у Лондоні також ще не було каналізації. Тому на збільшеному зображенні Юзівки Ви можете спостерігати, що англійці рівномірно спланували "англійську колонію" по обидва береги якогось струмка (ну, начебто якась притока Кальміуса). Можу припустити, що таким чином цей струмок було зручно використовувати так, як лондонці використовували Темзу. Не тільки для водозабору, але й для стоків. При певній допустимій концентрації річка/струмок природньо самоочищуються. Темза в силу свого розміру дожила до тих часів, коли стоки почали очищувати на очисних спорудах. Хоча в певний час лондонські градоначальники були б непроти її замурувати, аби не смерділа. Але розмір недозволив. А в Донецьку той струмок, судячи з нової карти, таки замурували. У Києві річку Либідь (думаю, чули про таку) перетворили на стічну канаву вже в часи, коли технічно було реально збудувати незалежний стічний водогін. В часи, коли замурували річку у Львові, це було типовим вирішенням проблеми смороду для усіх Європейських міст. Та й населення Львова тоді було в рази менше. Отже - і менша потреба у воді. Стоки дівати кудись все-одно треба, а ось річка, яка від того смердить - ні.

Сюрреалістично Я не знаю, якими думками керувалися автори "кольорової реставрації", але вийшов доволі цікавий прикол .

Хороших і поганих. Але скорше за все поганих в значенні перспективних. Але не тих, що рагульні, котрі корчать з себе дизайнерів, але насправді дизайнерами не є. Наспраді саме ця версія "найсвіжіша" від письменника Юрія Винничука, котрий впринципі цікавиться історією Львова, але не є філологом. Тому це так - його особисте припущення, яке чомусь дуже сподобалось багатьом россійським сайтам. Також розвивайте увагу: Бачте - не локально

Але завжди бажано лишатися чесним. Я сам в міру якихось внутрішньо-стримуючих непідсвідомих речей фільтрую свої думки - щоб ніхто не "зрозумів неправильно". Але свідомо видавати себе таким, яким не є - також не можу. Більше того - не люблю таких людей. А ті, хто пишуть і говорять, що думають - принаймні щирі і передбачувані. Якщо не подобається оприлюднене, я принаймні стаю повідомленим про те, що мені "не подорозі". Груба правда - краще, за надуману "політкоректність". Не все в цьому Світі відбувається за гроші. Але коли річ йде про роботу і професійну зайнятість - хто не хоче, щоб його робота цінувалась? Так вони й не всюди викладені. Знову вчіплюсь за слова a-dmitriev, де він висловив готовність захищати тих дизайнерів, яких несправедливо обділили. Невже Ви справді вважаєте, що він мав на увазі робити це за гроші?

. Культуру творят и способны оценить люди сытые. Людиною ситою може бути і бідна людина, якщо їй не надто сильно земноводне перекриває доступ кисню в організм. Тільки зараз таких дуже мало. Нас усіх випустили із совка, і усі від різкої свободи відчули голод. Звичайно, є не надто заможні люди, які думають про культуру. А є і не бідні, але їм квадратний метр сусального золота - то реально крута штука, і вони голодні виключно до "реально крутої штуки". Мій батько не так давно вийшов на пенсію. Пенсія у нього не мінімальна, але й не "міністерська". Впринципі її розміру якраз достатньо, щоб скаржитись на те, що йому постійно на щось не вистачає. Але він ніколи не скаржиться. Йому його пенсії не просто вистачає, йому вистачає навіть щоб сколотити якусь заначку. Він вже неодноразово своєю заначкою прикривав мені зад. Він кайфує життям по своєму. З ранньої весни до пізньої осені (а цьогоріч через затримку зими - до середини зими, поки грунт не почав промерзати) майже не вилазить з дачі. Поруч з дачею в торфяниках він лопатою викопав і розширює, а восени-зимою поглибшує озеро, в якому вже ловить рибу. накопаний торф люди розтягують на добрива. Свою дачу батько торфом удобрив так, що з рудого суглинка вона перетворилась майже на чорнозем. Біля озера крім корисних ліщини і куща калини посадив за якимось власним вподобанням березу. Хоч березовий сік по весні він бере в рощі. Береза біля озера - так, для краси (дизайну ландшафту). Він постійно у русі, і як він сам каже - хвороби його не наздоганяють. Зимою він з санчатами йде на луг, нарізає верболозу, і плете корзинки. Постійно вигадуючи нові "моделі"(своєрідний дизайн корзин). Придумує і матеріалізує різноманітні знаряддя для вилову риби у викопаному озері (тут вже без дизайну). І багато читає. Ще й сам хоче щось писати, але поки часу не знаходить. Але культуру любить. Як він сам каже - книжки купує не тільки тому, що цікаво, але й щоб копійкою підтримати цікавого для себе письменника. Він багато в чому собі відмовляє. Але він ніколи не скаржиться на те, що мусить собі в чомусь відмовити. Він себе не вважає бідним! Він і мені часто перераховував у дитинстві - що я маю такого, чого він не мав у своєму дитинстві. Іграшки, фотоапарати, персональні одяг і взуття... І знову ж таки - не для того, щоб поскаржитись на своє дитинство, а показати мені, що насправді у мене багато чого є. Щоб я не зациклився бажанням за будь-яку ціну мати якусь "реально круту штуку", а думав і працював над тим, що мені дійсно треба. А мені справді багато чого ще треба, але я не є бідним і вічно на щось голодний. Тому маю час для культури.

Я хоч і не дизайнер, але грошей також хочу. В той час, коли усе дороге, будь-хто хоче і сам не бути дешевим. Я б свою роботу продав би дешевше, але тоді мені не вистачить на ту річ, яку я хочу придбати в замін. Якщо комусь дорога моя робота - хай або знайде альтернативу, або відмовиться. Можливо, якщо усі відмовляться від моїх послуг, то я і робитиму за стільки, скільки дають, зменшивши свої апетити. Але чомусь замість просто відмовитись, починають кидатись означеннями. Усі хочуть, щоб було гарно, але гарно нашару. Я б так не сказав би. Можливо, a-dmitriev на фоні інших учасників форуму і частіше за інших б'є в фінансове питання, але я б це більше пояснив би тим, що він пише тупо те, що думає. Давайте не будемо лукавити - ми всі тут думаємо про гроші не менше за автора. Тільки більше шифруємось.

А Ви спробуйте конкретніше написати - хто, скільки і за що має отримувати. Підозрюю, що тільки Вашої спеціальності люди мають заробляти "стопицоттыщмильёнов. Евро. За каждое слово. Каждый день" а усі їнші мають працювати задурно.

У автора теми я не помітив мови про "поганих". Йшлося про безпідставно обділених. Якраз нормальних і обділяють безпідставно, бо якщо обділяють не безпідставно - ніхто й не захищатиме. Слово рагуль розповсюдилось зі Львова у повоєнні роки, але це не означає, що воно стосується виключно місця виникнення. Так називали тих, хто переїхавши в місто відцуравсся від сільської культури, але так і не перейняв місської. Сільські традіції тісно були сплетені з необхідністю рано вставати і багато і тяжко працювати з обрадовими традиціями відповідно відпочивати у неділю і релігійні свята. Багато прибувших селан освоювалися в місті здобувши робітничі спеціальності. Але були й такі, хто потягнувшись за "легким хлібом" - з усіх сил полізли в партійно-чиновницькі ряди. Пролізли не усі. Але це не завадило тим, хто не проліз поводитися так, начебто вони "вхопили Бога за бороду". Відповідною була і їхня поведінка. Часто зневажаючи своє походження, вони намагалися його приховати, а щоб краще приховати - демонстративно виражали зневажливе ставлення до усіх людей робітничих спеціальностей. Так як "до ручки" і партійної каси вони не дорвалися - грошей у них не було. Звідси їхня основна риса - скупість. Зовні вони в усьому намагалися бути схожими на тих, "кому повезло". В результаті виходили пародійні персонажі, котрих всюди називали бидлом, а у Львові прозвали рагулями. За основною ознакою бидла - рогами. Тому слово "рагуль" - цілком відповідне означення тим, хто будь-якими методами намагається виглядати тим, ким в силу якогось нездоланного невігластва ніколи не стане.

Так ось виходячи з ТАКОЇ обєктивної реальності, коли платники податки мусять забути про норми Законів де "ДЕРЖАВА ЗОБОВ'ЯЗАНА", чи не повинна і держава забути про такі норми, як "ГРОМАДЯНИН ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ"? Як таке клеїться з вашими повчаннями про необхідність думати "а що я зробив для держави?". Що мені порадите робити для держави, котра мені нічим не зобов'язана? І що ви думаєте, що зі зміною поколіннь платники податків стануть альтруїстами-самопожертвинниками? Чи що саме має змінитися через 3 покоління? Зміни з поколіннями будуть. Навіть не сумнівайтесь. Тільки точно не в тому напрямку, в якому ви будуєте свою срану "стратегію". А чому інших 9 мають обов'язково збанкрутувати? Свою "стратегію" збудували виходячи з цього? Обламайтесь! Інші 9 також не стоять на місці. Можливо, хтось із них вже запускає "стратегію" куди цікавішу за вашу

Те, що 1779 виникла та, котра Щоголівка - тут ясно. А ось коли виникла та, що на карті вліплена в Юзівку - не дуже ясно. Але судячи з даних з Вікіпедії на час заснування Юзівки вже існували обидві Олександрівки. Але я б закцентувався б на трохи іншому. Напиклад, я напишу таке твердження: Традиції Донецького вуглевидобутку сягають 1820-го року, коли біля Олександрівки було знайдено вугілля та з'явились перші дрібні шахти. Чи є в цих словах щось збрехане, перебільшене чи перекручене? Начебто все вірно. То якщо традиції певної діяльності міста започаткувалися ще тоді, то чому б його вік не відраховувати звідти? Я ж не пишу, що вік Донецька має вести відлік від якогось кімерійського поселення на його території. Бо то була інша культура, відокремлена багатьма іншими подіями. А ось шахтарське поселення - це вже початок промислового розвитку нинішнього Донецька. Не на порожнє ж місце приїхав Юз. Якби не місцевий видобуток вугілля, то вряд чи його і поклади залізної руди так сильно зацікавили б. Рішення будівництва мет. заводу не моголо не бути комплексним.

Справді, є такі що і замовникові нерви з'дають, і професії "Дизайнер" репутацію псують. Але не завжди це буває виключно провиною рагульності дизайнера. Нерідко рагульним може бути якраз замовник. В таких ситуаціях чого б не захистити, якщо є така можливість? Добавлено через 5 минут А взагалі було б круто, якби з'явився фільм з фразою "Президент і народні депутати з урядовцями мають бути голодними!". І так, щоб для них ця фраза стала епохальною:D " А то художникам якось трохи образливо, що саме їх "виділили".

У нас в Чернігові землю під фігурою леніна відпилювали ще десь у 2002-2003 роках. Навіть міська рада дала дозвіл на будівництво підземного ТРЦ. Але з єдиною умовою - після будівництва вождь мав повернутися на своє місце. Тодішнього губеонатора з СДПУ(о), мабуть, жаба задавила, що повз його кишеню таке відбулося, то він задопомогою прокуратури відмінив будівництво. Але так чи інакше - чернігівському ідолові нічого не загрожувало, і зараз ніхто про його ліквідацію ніхто навіть не замислюється.. Мені аж охота самому в мери податися, щоб особисто переобладнати ту статую на кльову сюреалістичну лавочку, щоб людям було де присісти:D

Давно вже ходить землею така істина, що "російська демократія завжди закінчується там, де починається українське питання" На відміну від України, Россія впринципі не може існувати в форматі слабкої держави. Якщо росія стане слабкою, то її просто нестане.

Та він взагалі майже в "російську рулетку" грає. І не факт, що на даний момент він сам це усвідомлює.