Vladdi

Неправда. В Україні номерний ресурс є власністю держави, і розподіляється між операторами (первинний розподіл) для подальшого надання послуг абонентам з використанням виділених номерів (вторинний розподіл). Абонент може змінювати стільникових операторів і "тягати" за собою свій номер, але лише до того часу, поки він є абонентом стільникового оператора. Якщо він не бажає користуватись його послугами. він цей номер втратить, він повернеться до загального первинного ресурсу і буде наданий іншому абоненту.

От тільки не треба одразу плювати в "оцю країну". Я майже 40 років в телеком галузі, і запевняю вас в тому, що оператори завжди перед відомими подіями, які зазвичай викликали суттєві сплески навантаження, домовлялись щодо параметрів функціоналу "діряве відро" на каналах, тобто, примусового обмеження навантаження. Принцип роботи - у відкиданні певної кількості дзвінків. Тому ніякого відношення до держави як інстітуції це не має, і не треба тут зайвий раз демонструвати прихильність московським наративам. Це виключно стандартні технологічні процедури, передбачені принципами міжоператорської взаємодії у певних ситуаціях. Щодо роумінгу, то для завершення процедури реєстрації роумінгового абонента приймаюча мережа повинна отримати від мережі оператора абонента, умовно кажучи, підтвердження що такий абонент дійсно є і роумінг йому дозволений (це суто фінансові питання, адже буде потрібно розраховуватись за створений трафік). Оскільки таких підтверджень з боку КС не було, то і роумінг не відбувався. І це стосується не тільки національного роумінгу, він не працював ніде.

Заявку он лайн подати можливо, але в магазин йти все одно доведеться, бо потрібна сім-картка нового оператора, до якої прив'яжуть перенесений номер.

Спробую пошукати в старих записах, давно було, одне було два чи навіть вже три роки тому, інше в минулому році. Приносили на моє прохання, подивитись та протестувати. Оскільки враження одразу були негативні, ніяких подальших дій не було, фоток теж не робив, ні для чого було. Мені не сподобались звичайні реле та відчутно великі затримки при вимиканні в аварійних режимах. Зрозуміло, що просунутого функціоналу на кшалт стеження за наростанням струму там теж не було. Тому вважав цю тему поки що для себе закритою, доки щось не з'явиться нове. З іншого боку, останні версії зубрів практично підтягнулись до очікуваного рівня, плюс гарантія, тому потреби у пошуках альтернатив не було, і цим питанням не займався.

Тобто, ***ити гроші на замовленнях виключно власним виробництвам та колег по акціонерному товаристві то нормально і необхідно. Решта обійдеться. Ви ж не тільки розумієте але й вперто не бачите просту річ - що петю ігнорували закордонні партнери, розмовляли "через губу" чому? Тому, що барижити на державних замовленнях під час виконання владних повноважень то злочин у цивілізованих країнах. А оскільки жоден дола витратити без відома американців у всьому світі (в тому числі і в Україні) неможливо (може й про це не здогадуєтесь?) то всі оборудки як на долоні. І з офшорами, і з псевдо інвестфондами, і т. ін. То просто щастя, що народ виявився розумнішим. Країні, я вважаю, пощастило. Таку ж думку мають і багато іноземних друзів.

Тут біда в іншому. Пара китайських РКН з Алі, яки потрапляли в руки, були повним лайном, люди ж купують найдешевше, а дешева рибка - така ж і юшка. Я взагалі вважаю, що сучасне РКН не на поляризованому реле з імпульсним керуванням то взагалі не виріб, бо у стані роботи нормальний виріб не повинен споживати струм на утримання котушки та її нагрів з ризиком заклинення і негарантованого подальшого відключення. 5 років тому такі (з поляризованим реле і мізерним власним споживанням) вже були в масовому продажу.

Так я не сумніваюсь, що це й виріб (принаймні певна його частина) реально десь там в Китаї і вироблявся, а тут тільки складання. Але до софта точно доклав руку хтось із грамотних людей, бо ці РКН свого часу викликали у пересічних монтажерів ненависть тому, що їх експлуатація потребувала навчання споживача. Тодішній Зубр у порівнянні був тупим як валенок, не мав таких просунутих алгоритмів взагалі, проте і не потребував напруження думки від пересічних споживачів. Адже у випадку спрацювання аварій першого рівня (надшвидке наростання струму, швидке наростання температури або просто перевищення рівня) автоматичного відновлення мережі після відключення не відбувалось, і потрібно було вмикати РКН кнопкою "Пуск". З точки зору захисту то є нормально, адже попереджає можливі важкі аварії. Проте виникає дивна ситуація, коли мережа відключена, а всі автоматики ввімкнені, лише на РКН мигають якісь повідомлення.. З іншого боку, я таких встановив всім знайомим та сусідам кількадесят, і всі задоволені, а навчитись нюансам експлуатації змогли навіть домогосподарки та пенсіонерки буквально за 15 хвилин.

А это комплекс неполноценности. Он же у нас С.ъ.е.№.ался за кордон, оттуда учит оставшихся как Родину любить.

У порохоботів звичайна істерика, адже активні дії влади ясно дають зрозуміти, що реваншу не світить. Ви ж бачите, що крім бруду від дристанувших пацюків нічого розумного чекати не доводиться.

Щурам, що перед вчасно втекли з країни, особливо подобається поливати брудом решту. Улюблене заняття всіх мавп - кидатись лайном з безпечного місця.

Це, якраз, цілком нормальна поведінка. Якісне нормальне РКН повинне відпрацьовувати аварійні ситуації, якими є екстремальне наростання струму (миттєва невідновлювальна аварія), падіння напруги нижче другого рівня (миттєва відновлювальна аварія), і т.ін. Зараз немає широкого вибору пристойних РКН, Зубр залишився кращим з доступного, а за рахунок модернізацій став, нарешті, майже тим, чого від нього хотілося вже давно. Хочу сказати, що ще 5 років тому РКН АДЕКС з полярізованим реле чітко відпрацьовували і стрибок струму (перший програмний рівень аварії) і падіння напруги нижче аварійного мінімуму (другий програмний рівень) раніше всіх автоматів захисту.

Це про призов? Для закордонних поціновувачів пояснюю - захист держави то є обов'язок а не призвання чи бажання. Оскільки обов'язок виникає лише щодо держави громадянства, а громадянське суспільство у нас далеко ще незріле, іншого виходу, крім заборони на виїзд, просто не було. І немає. Оскільки інші держави не мають правових механізмів для сприяння в таких ситуаціях. Ми не Ізраїль, куди всі призовники миттєво з'їхались з різних країн. У нас всі хати з краю. І це багаторазово заважало в минулому побудувати власну державу, хоч слушні моменти були неодноразово. На превеликий жаль, кількість мобілізованих буде зростати, адже на кону існування держави у боротьбі із чисельно переважаючим ворогом. Пацюки втекли з корабля, але більшість буде боротись до кінця. І світло в кінці цього тунелю ми точно бачимо. Проте шлях до нього ще довгий та болісний.

Є. Поки що народного. Пролетів на виборах як фанера. І без шансів на повторення зльоту на верхівку влади. І не треба питати дурниці, відповідь була однозначна. Для неграмотних ще раз - справа полягає зараз в тому, що публічні особи, а особливо діючий президент, не мають ніякого, і в тому числі морального права, відкрито та нагло перетворювати країну на підконтрольне акціонерне товариство.

Та це ж в є мета Слухайте, ви вже реально дістали. Мова йде про відкрите та привселюдне ухиляння від сплати податків в бюджет держави публічними особами, які знаходились при виконанні владних повноважень. Крапка. На превеликий жаль, діюче законодавство має безліч різноманітних схем ухиляння для майже всіх випадків, адже всі закони приймаються та виписуються так, щоб залишити шпарини для "розумних". У даному випадку це використання приватних інвестфондів, це структура, яка створюється у вигляді акціонерного товариства. Такі фонди звільняються від податку на прибуток, а точніше, фонд має сплатити податки після спливу строку, на який він створений. Це, як правило, довгі строки - до 50 років. Тому президент створив ІФ «Прайм Ессетс Капітал», якому передав всі власні активи після приходу до влади. Зрозуміло, що з того часу людина, яка так турбувалась про блага для людей вже нічого нікому не платила. Ні, неправда, вона пообіцяла щось сплатити через 50 років. Зрозуміло, що всі отримані цим фондом гроші пішли по закордонних оффшорах, і їх доля через півстоліття теж очевидна. Я не маю ніякого бажання продовжувати товкти цю тему, бо копання в підсохлому лайні не доставляє задоволення. Можливо, колись спливуть і оборудки публічних осіб нинішньої влади. Тоді будемо обговорювати і ті теми. Не витрачайте часу на чергові вкиди.

За маніпуляцюю спочатку відповідай. Я когось називав? Не треба перекладати з хворої голови на здорову.

Не напружуйтесь. Можу викласти схему, як порошенко з кононенко ухилились від сплати податку за продаж акцій "Кузні". Запитайте у свого кумира, чи сплатили вони з кононенком в бюджет України 1 мільйярд 579 мільонів гривень(!) за цю операцію? Ви знаєте відповідь. Так скільки він ЗАРОБИВ? Але чомусь щось очі застить...

Проблема в тому, що для подолання такого роду моментів потрібно, щоб хтось взяв на себе відповідальність за порушення. А це загрожує як мінімум звільненням, як максимум чималими штрафами та ув'язненням. Кому це потрібно? І хто має право дати вказівку на порушення закону про закупівлі? Так, я згодний із старим армейським прислів'ям, це саме те, що і зараз відбувається у багатьох галузях. А щодо Пастора, то це достатньо неоднозначна людина. Але він теж розумів, що гаслами справу не вирішити, завжди намагався діяти, але відомі мені епізоди часів революції, скажімо так, бували неоднозначні.

А чого ж починаємо з 24 лютого? Так продовжуй, саме головне, з 2017, з самого початку. Тепер трохи з відкритих джерел: "Відсьогодні ми знаємо, що київська «Кузня» Петра Порошенка тільки на ремонті цього корабля заробила понад півмільярда гривень. Зокрема, у жовтні 2017 року за комплексні ремонтно-модернізаційні роботи було сплачено 91 млн грн. У травні 2018 року гроші, схоже, закінчилися, і на ці ж роботи додали ще 229 млн грн. Ремонт тривав, і в жовтні 2018 року вирішили ремонтувати двигуни за 23 млн грн. А під новий рік «Кузня на Рибальському», отримала ще один величезний транш на модернізаційні роботи - 218 млн грн. Загалом, за фрегат отримали із бюджету 561 млн грн." (с) УНІАН, 03.2019р. Продовжуємо. Знову таки з матеріалів УНІАН. Як розвивались справи безпринципних ЗАТ бариг від держави. "...Зокрема, в повідомленні ГПУ йшлося про те, що у 2017 році було виявлено «факт виходу з ладу дизельного двигуна фрегата Військово-Морських Сил Збройних Сил України «Гетьман Сагайдачний» невдовзі після його ремонту, проведеного на виконання державного оборонного замовлення… Прокуратура звернулась до суду із позовом про стягнення штрафних санкцій в інтересах держави на суму 668 тис грн». Але… нічого не вийшло. Президентську «Кузню» після того не лише не оштрафували, а навпаки - найняли на ще більший підряд з ремонту цього ж корабля." Питання є? Чи ще копати - там багато цікавого.

Брехня. Відверта. Розрахована на те, що пересічні люди не знають та не повинні розбиратись в тонкощах функціонування механізму закупівель та відповідальності посадовців за недотримання десятків вимог. Щодо Богдани, то затримки були викликані спочатку відсутністю снарядів 155 мм, а потім тяганиною між Міноборони та ПАТ КЗВВ. Я особисто вважаю, що головним гальмом цього процесу було міноборони тому, що посадові особи середньої ланки, які там працювали з часів ще славнозвісного віктора федоровича, займались не прискоренням розробок, а ретельним дотриманням документальних формальностей, і це гальмувало не тільки проект гаубиці, а й багато інших. Всі питання вирішувались через суди, тому черга затримок була чимала. Наголошую, що все це пов'язане не із чиєюсь політичною волею, таких прикладів багато в будь-яких галузях.

Є таке поняття як спеціалізація. Літаки в Україні вироблялись, і в Києві, і в Харкові, але військовий літак-винищувач то зовсім інші технології, якими ці виробництва не володіли. Та й школи немає. Хто їх повинен спроектувати, випустити конструкторську документацію на десяток тисяч елементів, відпрацювати у виробництві? Студенти-дипломники? Так вони дрона зробити не можуть нормального, ліплять з китайських палочок щось таке собі, аби літало та гранати на голови кацапні кидало. Добре хоч таке є. Але гонору більше ніж досягнень, на жаль поки що. Так це відносно прості технології, це не хитро вигнуті за щілинами корпусу багатошарові плати комп'ютерної мережі F16. Таке зробити "на коліні" не вийде.

Так-так. Те, що на фото треба помножити на 1000, буде уявлення щодо розмаху "виробництва". І це тільки те, що не встигли вивезти після вилучення дорогоцінного металу. Алюміній та мідь взагалі нікого навіть не цікавлять. Кришують, звісно, бувші (а може й діючі) працівники, які денно та нощно турбуються про безпеку країни

Хех. Поїдьте у Вишгород, підійдіть до паркану бувшого заводу Карат, зараз там цехи НіК. Там, збоку, до їх паркану вже багато (більше десятка точно) років прилепилась така собі хитра конторка, яка добуває золото-срібло із військового електронного обладнання. Гори уламків заввишки у 10-12 метрів на території зо три футбольних поля. Скільки там загинуло обладнання, порахувати складно, але з того що видно з корпусів це десятки тисяч блоків.

Одне тільки питання. Чому ж не готувались? Бо закрите акціонерне товариство було зайняте дерибаном Ленкузні, адже одному члену терміново було потрібно будувати будинки на Рибальському. Інші несамовито пиляли бабло на перепродажу комплектовки Укроборонпрому, за що трохи прищемили за бейці свинарчука, але інші члени банди товариства залишились безкарними. Проте деякі так налякались, що в буквальному сенсі сховали кінці у воду ,затопивши єдиний робочий фрегат українського флоту. І цей ланцюг дуже довгий, шкода тільки що час плине, і надалі все важче відновлювати факти.

Це все від нерозуміння того, що собою являє будь-який зразок сучасної зброї або системи її керування. Якщо лопаті та мотори для гвинткрилів робили в Україні, а самі машини та більшість їх систем не випускали, що потрібно було робити? Випускати військові аеросані? Південмаш може зробити ракету, а запускати її будемо з лайном в голові замість боєголовок? Якщо виробництво могло випустити ракету для літака, то воно зараз і вижило, і дає продукцію, незважаючи на обстріли. А куди встановити антенну решітку вагою три тони разом із десятком стійок систем керування всім? На катер імені гетьмана, який сам по собі ледь на воді тримається?

А цікаво, чому члени "шоколадної команди" вже майже 10 років не розтлумачать людям, навіщо було спочатку підписувати вочевидь капітулянські та невиконуємі угоди в мінську, потім довго-довго ховати тексти від стороннього ока, а врешті, коли все таки вилізло назовні, виправдовуватись якимись незрозумілими відмазками на кшалт "потягнути час". Потягнути, а краще підвісити за той текст потрібно було б за яйця самих підписантів, бо весь світ одразу сприйняв це як політично завуальовану капітуляцію заради збереження влади. Можливо в іншому випадку історія б пішла іншим шляхом, але вже є як є. Україна завжди йшла всіма найважчими із можливих шляхами, така доля...