volomoto

Яскавий приклад як не можна сверлити отвори в балках перекриття

Це тільки якщо умови ЗТ не зміняться, бо панелі привабливо виглядають тільки через можливість "запасати в мережу" влітку.

Підручник з гідравліки Не побачу ту саму схему, бо її там нема. У вузлах швидкого монтажу стоять 3-ходові змішувальні або розділювальні клапани, якщо є потреба тягнути з гідравлічно урівняного колектора. 2-ходові клапані ставлять тільки в напорних ЗВ. Такий ЗВ може трохи "тягнути" з безнапорного колектора чи бочки, але то побічний ефект (виникає при певних умовах), який неможливо контролювати. Саме це і спостерігається в топік стартера.

ТП не нагріває стяжку, бо стяжка — це і є ТП В будинку постійного проживання нема такої проблеми, як "швидко треба нагріти", бо будинок і так завжди теплий. Це неможливо в теперішних енергоефективних будинках, бо буде постійний перегрів. Ну хіба комусь комфортна внутрішня температура 23-25º. Якщо ТП використовується для обігріву, то температура її поверхні буде не більш як на 2º вищою, ніж бажана температура повітря, і цього буде достатньо, щоб повністю покрити всі тепловтрати. Яка роль радіаторів в такій ситуації — питання риторичне.

Насосно-змішувальний вузол на колекторі ТП не може тягнути з бочки, то як це може бути правильно?

Є роутери які не зависають

а це як?

Це хіба стосується консюмерських систем, які не призначені виконувати якісь важливі задачі і які розраховані на інсталяцію домогосподарками. А якщо взяти комерційні і промислові системи, то там всюди модбас є з коробки. Найбільша проблема (швидше навіть особливість) модбасу в тому, що це фактично є hard-wired система, для якої потрібен проект наперед, аналогічно як з електропроводкою. А всякі розумні споживацькі системи переважно розраховані на ретрофіт і на низьку кваліфікацію інсталятора. Насправді набагато легше, ніж багато чого, що було описано в цій темі. Звичайно, для такого треба додати PLC, але це і так треба робити, якщо хочеться надійної роботи критичних систем будинку.

В мене все низькорівневе і те, що повинно мати високу надійність (опалення та вентиляція), бігає на модбасі, який прямо заведений в Siemens S7-1200. На алі можна купити практично практично будь-що з модбасом і за смішні гроші, бо протокол древній, контроллери копійчані і одною шиною можна покрити десятки пристроїв. Протокол, звичайно, має мінуси, але для значної долі задач домашньої автоматизації в нього нема конкурентів.

Є одна ситуація, коли потрібне зональне керування — це перегрів сонцем південної сторони будинку. У всіх інших випадках працює прекрасно, навіть якщо гріти тільки вночі.

Тобто змішувальні вузли стоять каскадом: один після бочки і другий на колекторі? Якщо так, то достатньо на перший причепити сервопривід з контролером, який піддтримує погодозалежне керування. Аналоголовим способом (без отих всіх контролерів) отримати саме погодозалежне керування практично неможливо, щоб вам хто не казав, і що б вам не здавалося. З іншого боку, ви спокійно можете мати комфорт і економію без погодозалежної автоматики, якщо у вас не захмарна інерційність теплої підлоги. В мене ПЗА вбудована в котел, який працює тільки вночі на ТП, і в 99% випадків все працює ідеально без жодного зонального контролю. Правда спочатку треба було добре побивитись з параметрами кривої кривої, щоб котел за ніч заганяв в стяжку саме стільки тепла, скільки потрібно для теперішніх умов. Якщо є ТА, то взагалі нема чим паритись, бо відбір тепла можна зробити по кімнатному термостаті, а якщо не все забрав, то на завтра залишиться.

Для того, щоб зрозуміти алгоритм контроллера, потрібно знімати купу показників, записувати їх як time-series, а потім добре засісти за аналіз тих даних. Але це не дасть гарантії, що в прошивці контроллера нема багів і що потім можна буде обдурити його на свою користь. Весь інструментарій і затрачений час по вартості напевно буде співмірним з фабричним ТН повітря-вода, але якщо душа бажає побавитись, то не треба собі відмовляти Виглядає, що спочатку цей ТН треба було поганяти в режимі повітря-повітря, зняти всі показники, а тоді вже братися до перепаювання теплообмінника. Тоді можна було мати хоч якусь ідею про те, як рознішні умови і бажання користувача впливають на тепловіддачу. Навіть якщо нема багів, то прошивка всеодно заточена на роботу на повітря, а там фігурують обороти вентилятора внутрішнього блоку. Зараз від цих оборотів нічого не залежить, що також є сигналом для контроллера. Наприклад, контроллер знає залежність між температурою повітря, температурою конденсації, оборотами вентилятора і тепловіддачею. Зараз він не бачить ніякої реакції на зміну оборотів, тому цілком можливо, що це якийсь середній безпечний режим. Або ж може бути таке, що контроллер пробував піднімати оберти, але побачив, що система більше тепла не забирає, тому вирішив, що більше і не треба. Варіантів тут багато.

Струм витоку для різних типів підключень вимірюється по-різному, і основна різниця якраз в тому, чи береться до уваги нуль, чи ні. Є фазне навантаження, а є лінійне, і заходи безпеки для них відрізняються. Не можна до побутового 4-полюсного ПЗВ підключати двигун трикутником, бо воно буде постійно вибивати. В будинку за нормами може бути тільки лінійне навантаження і норми кажуть використовувати ПЗВ, яке сумує чотири вектори: 3 фази і нуль. Якщо є навантаження тільки на одній фазі, то однаковий струм має проходити через фазу і через нуль — геометрична сума рівна нулю і ПЗВ не вибиває. Якщо з'єднати цю фазу з іншою через потужний резистор на 2000 Ом, то ПЗВ виб'є, при цьому витоку нема (згідно вашої термінології), але є файзний струм, який робить геметричну суму Іф1+Іф2+Інуль більшою нуля. У випадку зірки при обриві нуля векторна сума буде рівною нулю тільки якщо Іф1=Іф2=Іф3, а такого ніколи не буває, тому ПЗВ виб'є. Точно така ж ситуація буде, якщо підключити щось трикутником, бо там нуль умисно "обірваний".

В системі, де міжфазне навантаження не передбачене, це є струмом витоку.

Не зовсім так. За Т конденсації відповідає тільки тиск на виході компресора: чим більший тиск — тим при більшій температурі може сконденсуватись пара фреону. За потужність відповідає виключно потік фреону і тут є така хитрість, що потік і тиск між собою зв'язані, але той зв'язок залежить від типу розширювального клапана.

Ретрофіт старих аналогових систем — це не ціль аякса, бо неможливо досягнути характеристик, які заявляє фібра, на незрозуміло яких старих дротах перерізом 0.2 мм кв. Ну і якщо є P2P, то ще якось можна організувати живлення по тих самих дротах, але для шини довжиною до 2км це майже неможливо, якщо потрібна велика швидкість передачі і мале енергоспоживання.

От тим і хитрий, що математично все просто, але треба правильно намотати, щоб вийшов саме векторний сумматор

Це основи 3-фазного підключення і мені трохи дивно, чому ці факти так вас збуджують. Якщо підключити зіркою навантаження так, що струм у всіх фазах буде однаковий, то через нуль не буде струму, — це єдина ситуація, коли геометрична сума струмів дорівнює нулю, в усіх інших випадках вона позитивна, тому нам потрібний четвертий провідник. Навантаження, яке може однаково навантажувати всі фази одночасно, не потребує нуля, тому наприклад двигуни можуть бути підключені як зіркою, так і трикутником. Єдина різниця між зіркою і трикутником — це фазні і лінійні напруги та струми, і спокійно можна підключати однофазне навантаження між двома фазами, якщо воно розраховане на 400В. Але так ніхто не робить в будинках/квартирах, бо це небезпечно, тому що неможливо визначити природу асиметрії фаз: чи так задумано, чи когось *бошить струмом?

Якщо б це був симетричний трикутник, то ПЗВ не спрацює.

Буде струм витоку, але не на землю, а на іншу фазу, бо при обриві нуля споживачі, які були підключені між різними фазами і нулем, стають в асиметричний трикутник, що дасть не нульову суму фазних струмів і нульовий струм через нуль.

3-фазне ПЗВ, як і однофазне, вибиває тільки якщо струм, який мав протікати через якусь фазу і нуль, протікає тільки через фазу. Таке буває якщо є обрив нуля або якщо якщо струм прямо втікає на землю, минуючи нуль. В ПЗВ є хитрий 3-фазний трансформатор струму, якому пофігу на напругу і симетрію фаз.

Не клеїться СЕС, а зміщення роботи ТН має зміст, тут я згоден. Просто ТН я буду брати трохи меншої потужності, ніж зараз котел, бо менші капітальні затрати і більший комфорт, якщо ТН буде ще трохи працювати вдень. Нема змісту для менше як 2000 кВт•год в найхолодніший місяць. В мене розрахункова температура теплоносія на найхолоднішу пятиденку всього лише 32°С, тому повітря-вода буде справлятись майже весь сезон.

Тепловий насос розглядаю, але покищо при моїх обємах споживання він дуже довго буде відробляти себе. Навіть якщо наважусь на ТН, то алгоритм треба буде змінити, бо 100%-й нічний режим не є оптимальним для теплового насоса. СЕС сюди не дуже клеїться, бо, як сказав @mib, з литопада по січень сонця майже нема. В лютому трохи є, але настільки мало, що ним можна знехтувати.

Для мене важлива точність А на майбутнє я планую зробити дуже просунуте керування котлом, щоб заганяти в стяжку підлоги саме стільки енергії, скільки потрібно. Це важливо при 100% нічному режимі роботи котла, щоб не було недогрівів і перегрівів. Є, але воно покищо в непрезентабельному стані. Наприклад, тут червоний графік показує споживання в кВт•год на градус дельти всередині-назовні. Цю метрику разом із рівнем інсоляції та силою вітру я можу використати для побудови регресивної моделі, яка дозволить передбачати в споживання енергії, використовуючи прогноз погоди.

Не RSD, а RCD – Residual Current Device або ж ПЗВ по-нашому