Mr. D

Десь читав, можливо, хтось придумав, що цинк має таку властивість, що якось трохи може переміститися та закрити тимчасово місце, де шар цинку пошкоджено. Можливо, це лише якась легенда, але кілька разів таке твердження десь зустрічав. Ще додатково чомусь вважається, що цинк може так трохи переміститися, а от мідь на обмідненому стрижні ні або не так значно. Та загалом погоджуюсь з тим, що можливе руйнування захисного шару під час влаштування, особливо коли мова про електроди з 8 - 10 стрижнів. До речі, цікаво, а можливо, робити електрод з нержавійки, а з'єднання з провідниками, які поєднують електроди за допомогою оцинкованих з'єднувачів (зажимів) або клем? Мабуть, у цьому випадку такі зажими треба додатково ізолювати. Схоже, такі вироби електрично сумісні і якийсь з цих виробів з'єднувач або електрод кородувати додатково від такого з'єднання не буде. Хоча мені здається, в тому документі вище такі варіанти теж тестували.

В тому документу достатньо багато вимірювань й якихось потенціалів, й ще чогось. Та для 302 сталі вказана втрата в якийсь момент 0,2%, в тих же умовах для 304 - 0,29% (можливо, специфіка умов тесту), водночас чорний метал десь 6+%. Цікаво, до речі, якщо продовжити цю таблицю й додати оцинкований метал, яка буде стійкість. Очікую, що найкращий варіант з самим товстим шаром цинку (який, наскільки я розумію, обмежений в товщині десь до 60 - 70 мкм з технічних або інших причин) буде мати десь у два рази меншу стійкість.

До речі, цікаво, що, схоже, пропозицій оренди більше або менше серйозних пристроїв для вимірювання заземлення немає (в продажу, звісно, є), хоча процедура вимірювання заземлення достатньо проста. Мабуть, найскладніше вибір місця встановлення електродів пристрою, до яких під'єднуються ті самі жовтий та червоний проводи (які, мабуть, у всіх виробників одного схожого кольору - ізоляція зеленого, жовтого та червоного кольору).

Знайшовся, до речі, ось такий достатньо старий документ - apps.dtic.mil/sti/pdfs/AD0702040.pdf. Дуже детальні тести протягом 1, 3 та 7 років. Робила якась організація в США. Багато варіантів заземлювачів перевірено в кількох різних місцях. Та загалом 302 та 304 сталі приблизно у два рази повільніше втрачали вагу, ніж оцинкування. Але документ достатньо старий, тому, можливо, с того часу змінились технології нанесення захисних шарів на чорний метал. Перевірили навіть якийсь варіант алюмінію, який в контакті зі сталю втратив до 20% ваги за якийсь період. Загалом документ на 66 сторінок на тему тесту заземлювачів. )

Стрижні бувають навіть повністю з міді. Й це, схоже найдорожчий варіант. Трохи незрозуміло навіщо саме такий мідний заземлювач, якщо, мабуть, буває ще 302 сталь, яка, схоже кородує трохи гірше (тобто краще для заземлювача), ніж 304.

Є ось такий пристрій DUOYI DY4100 для вимірювання опору заземлення трьохпроводовим методом. Питання до спільноти - у разі побутового використання, скажімо, раз на рік або пару раз на рік достатньо такого пристрою або все ж результатам вимірювання такого пристрою не слід довіряти? Цей пристрій коштує десь від USD 70, що значно менше, ніж інші пристрої того ж призначення. В описі вказують помилку вимірювання до 2% у разі вимірювання опору. Та й загалом такого типу пристрій можливо перевірити двома резисторами, наскільки я розумію. Посилання на сайт виробника - www.duoyitool.com/products/duoyi-dy4100-ground-resistance-tester.

Існує деяка кількість різних заземлювачів. Хтось використовує найдешевший чорний метал. Але все одно пропонуються для влаштування навіть заземлювачі з нержавійки. Звісно, не найдорожчий варіант, але достатньо дорогий. У світі існують стрижні й з 304-ої сталі, й з 420-ої сталі, якість якої під питанням, звісно. PEN - це, мабуть, у разі під'єднання за схемою TN-C-S. Хтось може зробити й TT, тоді заземлювач буде працювати у якості тільки PE. Та, можливо, до цього заземлювача додадуть блискавкозахист (але для цього є окрема тема). Стосовно того, що умови в кожному практичному випадку різні, й, мабуть, так звана кислотність ґрунту може бути різною на різній глибині, питань немає. Та ще й кількість матеріалу заземлювача у всіх різна. Але в якихось лабораторних умовах можливо зробити якісь однакові умови для того, щоб побачити різницю у швидкості руйнування заземлювача. Виглядає так, що якесь середнє гаряче оцинкування є чимось середнім з точку зору витрат або вартості матерілу та часу експлуатації. А, можливо, й не так. Загалом цікаво було хтось спробував порівняти різні матеріали в однакових умовах, щоб, наприклад, підтвердити, що якийсь матеріал, дійсно, кородує в 3 рази довше в таких же умовах, як й інший.

Існує достатньо багато різних видів заземлювачів. Наразі мова про металічні заземлювачі, які на практиці розділяються на конструкції з чорного металу, оцинкований чорний метал, обміднений чорний метал або навіть так звану нержавійку. Й ось практична різниця у разі достатньо скромних побутових потреб - це лише швидкість кородування заземлювача, який влаштовано в землі. Є якісь умовні розрахунки, які показують, що чорний метал деградує швидко, але, можливо, такого металу використати більше. Відповідно оцинкування буває різне й гаряче оцинкування тримається краще, ніж холодне. Й ось чомусь вважається, що нержавійка має найкращу стійкість, хоча сплав, з якого зроблені стрижні перевірити в побутових умовах неможливо (марка нержавійки, яка використовується для заземлювачів, має магнітні властивості фактично; мова про марку AISI 420). Ось цікаво, можливо, хтось зустрічав якісь практичні корозійні тести заземлювачів? Можливо, якось хімічну реакцію прискорюють. Тому що навіть заземлювач з чорного металу деградує 10 або більше років й перевірити якість заземлювачів фактично неможливо швидко. Мабуть, тема з розряду священних війн, але цікавлять саме практичні вимірювання\тести. Звісно, виробники стрижнів заземлення інколи пишуть 20 - 25 років (а хтось й більше), але порівнював різні заземлювачі хтось хоч раз за допомогою ґрунтових хімічних реакцій?

Є архітектурні рішення, але це питання архітектурного проєкту, який набагато раніше повинен існувати, ніж момент влаштування вікон й одразу включає, наприклад, відповідні бетонні виноси\підвіси. Можливо, не всі замовники думають на етапі влаштування фундаменту, яке саме скло буде в вікнах. )

Спочатку все ж рахували все з мультифункціональними склопакетами або склом, потім побачивши приклади склопакетів змінили рішення на скло максимальної прозорості. На мою думку, у разі наявності захисних споруд, коли сонячне проміння безпосередньо не потрапляє на скло або такий період часу мінімальний, це буде неприємно темне вікно. У разі, наприклад, великих вікон шляхом яких проєктують гарно освітленні природнім шляхом приміщення, це не дуже доцільний варіант.

Вже на практиці бачу, що склопакет формату 6 x 4 x 6 (мм) та напиленням Low-I на склі з зовнішньої та внутрішньої сторони приміщення (відповідно у напрямку внутрішнього скла склопакета) мають доволі помітне затемнення

Мабуть, затемнення може бути шляхом встановлення так званого мультифункціонального скла, яке додатково ще трохи фільтрує сонячні проміні. Загалом хотілося б отримати максимальну прозорість скла, але додаткові функції скла все ж трохи скло затемнюють. Скажімо, відфільтрувати частину тепла (частину випромінення) Сонця, але залишити вікно все ще прозорим для людини.

Нагадайте, будь ласка, Стиз - це власне ім'я якогось продукту? Щось подібне тому, як ЕППС називають інколи стиродуром за назвою якогось виробника? Та фактично мова про герметики, які добре "липнуть" до матеріалу стіни, монтажної піни та віконного профілю? Наскільки я розумію, з зовнішньої сторони герметик повинен бути паропроникний, зі сторони приміщень - паронепроникний.

Мабуть, вже доволі багато склопакетів в сучасних вікнах мають так звані варіанти Low-I скла. Схоже, Low-I скло виконують трохи по-різному різні виробники. Десь в шоу-румах подивився варіанти склопакетів з Low-I склом й ось на що звернув увагу з точки зору споживача, приблизно однакові по характеристиках склопакети (товщина скла й загальна товщина) від різних виробників мали різну прозорість, яка, схоже, була обумовлена саме наявністю так званого енергоощадного напилення на, схоже, зовнішньому склі з внутрішньої сторони. Питання в тому, правильно я розумію або ні, що загалом Low-I скло може бути майже непомітним візуально (мова про видимий спектр), але не всі виробники можуть зробити таке скло?

До речі, цікаво, інколи самі виробники профілю можуть виконати ламінацію ПВХ-плівкою в себе, мабуть, на виробництві профілю. У цих випадках виробники повідомляють, яку саме плівку вони використовують? Для прикладу, повідомили, що можлива ламінація профілю Salamander на виробництві (таке замовлення, звісно, будуть опрацьовувати довго), але чомусь палітра Salamander не схожа, скажімо, на якусь відносно свіжу палітру Renolit або Winshield. Таке відчуття, що Salamander використовує плівку якогось третього виробника.

Звісно, що в наявності всієї палітри Renolit немає в Україні. Та ж сама історія з Winshield, яка, схоже, ексклюзивно імпортується однією відносно відомою компанією. Та загалом наразі можливо виконати ламінування й плівкою Renolit, й плівкою Winshield з наявних. Плівки трохи відрізняються візуально. Мені було цікаво, є або немає різниця в експлуатації, якщо відкинути зовнішній вигляд плівки. Можливо, у разі темного кольору одна з плівок змінить колір з часом швидше, ніж інша.

Відносно звукоізоляції міркую так, що, можливо, не завжди це й потрібно, хоча в деяких випадках й зручно. Скажімо так, влітку вікна можуть бути відкриті майже завжди й тоді немає ніякого сенсу у звукоізоляції та й, мабуть, це залежить від місцевості (проспект поряд або будинок за містом). Стосовно подряпин, кажуть, що бувають маркери, які все ж дають деякий ефект корегування у разі необхідності. Та загалом ідея така, що зі сторони приміщення вікна повинні бути білими та ламінувати, скажімо, сірий профіль з обох боків дорожче й, мабуть, значно, ніж з одного боку. Дякую за коментар. Є над чим міркувати.

Звісно, не кожна система в кожний проріз стіни може бути встановлена. Наскільки я розумію, виходячи з розмірів прорізів й формується пропозиція. Але загалом є такі речі як різні склопакети, які хотілося б нормувати й мати якусь одну прозорість. Можливо завдання ускладнити ламінуванням, наявністю розсувної системи або вікна дуже великої площі. Й тоді все разом стає деяким проєктом. ) А ще мені здалося, що білий колір профілю з часом може трохи змінитися, тому очікую, що у разі Salamander цього не відбудеться, хоча десь знайшов коментарі, що bluEvolution та StreamLine мають трохи різні відтінки білого.

Мені здається, що умовно різниця між віконними конструкціями на базі приблизно 70-го профілю та 80-го у разі площі вікон 35 метрів (на 10 -12 вікон) дуже мала й загалом одиниці відсотків. Тому, мабуть, на практиці треба орієнтуватись за ціною. ) В тому сенсі, що краще, мабуть, витрати кошти на ізолююче (або фільтруюче) напилення на одному склі в склопакеті.

Знайшов на цьому сайті glasso.ua/ua/plastykovye-okna/sistemy-salamander/#system-streamline. Якщо не секрет, коефіцієнт 0,77 десь є в специфікаціях, які може подивитися звичайний користувач.

В цій темі трохи обговорювали віконний профіль Salamander. Звернув увагу на цей профіль. Профіль як мінімум буває двох категорій або систем, а саме Salamander bluEvolution 92 та Salamander StreamLine 76. Загалом слова bluEvolution та StreamLine можливо відкинути тому, що це фактично звичайні самостійні назві (або назви конструкцій профілю). Цифри 92 та 76 - це товщина профілю. Трохи почитав Інтернет та бачу, що профіль, який має товщину 92 мм, має опір теплопередачі 0,98 C/Вт, відповідно 76-ий профіль - 0,85 C/Вт. Тобто деяка різниця все ж є, але площа профілю значно менше площі склопакета, тому, вважаю, що загалом на всю кострукцію впливати різниця коефіцієнтів буде мало (одиниці відсотків в залежності від загальної площі віконної конструкції). Та ось ще трохи почитавши Інтернет виявилось, що 92-ий профіль виробляють в Німеччині та навіть можуть там виконати ламінацію цього профіль для подальшого виробництва, скажімо, в Україні вже віконної конструкції, а 76-ий профіль виробляють або привозять з Польщі, тобто виробництва фактично різні та, можливо, трохи відрізняється обладнання (що насправді невідомо). Загалом питання в тому, наскільки така різниця між фактичними підприємствами виробниками може бути помітною у разі 92-го та 76-го профілів (розуміючи, що мова про трохи різні конструкції профілю, звісно)?

Хотів би отримати вікна або точніше віконні рами чорного кольору з одного боку (зі сторони вулиці). Віконні рами, звісно, з ПВХ. Наразі є вибір між ПВХ-плівками Renolit або Winshield. Ті плівки, які є в наявності, схоже, мають приблизно однакову товщину, а саме 200 мкм. Звісно, абсолютно однакових плівок в цих ТМ немає та ті плівки, які є в наявності чорного кольору трохи відрізняються своєю текстурою, але загалом текстури приблизно з одної категорії. Можливо, хтось знає, яка різниця між плівками під час експлуатації вікон? Здається, плівки приблизно в одній ціновій категорії. Якщо я правильно розумію, інколи ще можливо виконати ламінування віконного профілю у виробника того профілю, тоді у виробника є свої палітри та звичайно виробник самої плівки невідомий. Та наразі такі конструкції будуть виробляти дуже довго (до 3 - 4 місяців).

Цікаво. Тоді трохи зрозуміліше, чому деякі листи сильно пошкоджені. Мабуть, листи одразу виросли пошкодженої форми. Дякую за коментарі.

Або інсектицидом-акарицидом. Якщо я правильно розумію, це речовина яка працює одразу й від жуків, й від кліщів. Наприклад, абамектин - це інсектоакарицид.

Така проблема з листами була практично з самого початку утворення листів. Десь поряд кліщ? Нікого не видно було ні під час обробки, ні після. До речі, є ще такий цікавий момент. Всі дерева в павутині. Можливо, специфіка місцевості (невелика кількість, але є на кожному дереві по павуку). Це може бути індикатором наявності якихось додаткових жуків? )