allanek

Колись казала. Якщо нічого не змінилось, то в "Fielmann" (були) самі дешеві (по ціні) лінзи, ніж в інших оптиках. Гарантію вони дають на них лише в разі, якщо вставляють в оправу, куплену в них. Я волію оправи купляти в них. У Вроцлаві їх оптика величезна, з дуже гарним асортиментом, який значно відрізнявся від того, що в нас. Навіть перевірка зору відрізняється від того, що було в Україні- займало більше часу і була більш ретельною. Незалежно від складності оправи, поставити лінзи, хоч прості, хоч з наворотами, як в чоловіка, то займало приблизно тиждень. І в Польщі так само. В чоловіка далекозорість, то завжди замовляє якісь складні лінзи. Ще помітила, що в нього зір падав швидко спочатку, потім зупинився і вже нема того падіння. Читає багато, дивиться теж багато. Чи пов'язано це з тим, що в нього далекозорість не знаю, але в мене короткозорість і все простіше, що з лінзами, що з падінням зору. Окуляри почала носити ще в школі, трохи більше 40 років та за весь час показники, майже не змінились. Друга пара лінз знадобилась вперше років 5 тому, коли відчула, що читати стало важко, бо все розмивалося. Була здивована, що і при короткозорості так буває. Це до мене. З науковою фантастикою. Коли зник СРСР та з'ясувалось, що маємо можливість читати багато чого, в мене були цілі серії (тоді на роботі можна було зробити підписку) чого завгодно. І дуже багато фантастики, якої завгодно. Тож всі шість романів там теж були і з'явились на полиці домашньої бібліотеки. Взагалі, то в мене враження, що тоді вибір книг був більш різноманітним і не таким поверховим, як зараз. Серед сучасних авторів знайти щось, чим би захопився з перших сторінок, то мені важко. Вбиває, що мова , якою починаються розповіді, дуже проста, навіть схематична( не хочу казати примітивна). Розумію, що це пов'язано зі зміною швидкості сприйняття, бо вір життя тоді і зараз відрізняється. Ну то таке... Тож зі старою версію фільму "Дюна" та книгами я познайомилась з невеликим проміжком. І хоч вважається, що той фільм Девіда Лінча є провальним, мені сподобався і я не одразу прийняла нову версію "Дюни". Наукова фантастика може і не така захоплива, але дає змогу поміркувати над багато чим. Донцову я теж читала, там замислюватись не потрібно, але і така "жуйка" іноді потрібна)

Наташа, коли в мене були стресові ситуації, як ті, коли 7 ракет прилітали та вкладались неподалік від мене або шахеди над головою літали та щось вибухало так, що дах підіймався над будинком, то самим кращім було або ось такі теревені, або вудка та берег річки. Мабуть я була не одна з такою "медитацією", раз тут "клокоче"))). Я любила і те, і інше))). Якщо буде настрій, спробуйте "Добрі передвісники" Террі Пратчетта та Гаррі Неймана. Я Праттчета люблю але ця книга пройшла повз мене, бо з перших його книг та ще і колективна творчість. Подивилась серіал з такою самою назвою. Сподобався. Взялась читати книгу, бо у 2-му сезоні щось накрутили з гендерними відносинами і не тільки, тож стало цікаво, чи так само в книзі. Це не історичний роман і не детектив, це Пратчетт з його гумором і простими життєвими ситуаціями, які зовсім не такі вже і прості, бо за легкістю розповіді підіймаються складні питання вибору. Читається легко, це вам не "Дюну" читати).

Добре пам'ятаю. Я в неї не купувала, бо все те, що вона виставляла на продаж, набагато дешевше можна було купити в Мегамаркеті , що був на Почайній, тоді ще Петрівці. Я, навіть, про це в неї в темі казала. Бо було враження, що вона там і купувала, а потім на форумі перепродавала. Я тоді купила в ванну кімнату гачки (фото5), вони мали різну форму але зберігали єдину стилістику. Ну і там була купа усіляких півників, дзвіночків, свічників та іншого декору- все в такому стилі, як гачки. Взагалі той Мегамаркет того часу був клондайком. Там і для кухні були дуже чудові речі. Я собі купила набір (фото1), який більше ніде не зустрічала. Здається, що це не просто скло, а кришталь, бо в нас були пляшки з коньяком від 20 до 35- річної витримки, то вони були кришталеві (заводська пляшка) і скло дуже схоже. А який там був посуд керамічний. Бразильський, в гарних дерев'яних ящиках. Той посуд і досі маю. І везла з собою і посуд, і усілякі дрібнички. Навіть думки не було залишити, бо кожна така дрібничка це спогад з життя. Той посуд і досі актуальний та відрізняється від тієї кераміки, що зараз. А ось цього "красунчика" (фото4) купувала на Андріївському Узвозі ще в кінці 80-х років і з тих пір, він став невід'ємною частиною домівки, де б вона не була і скільки б разів не змінювалась. Взагалі помітила, що кераміка різних періодів має свої особливі риси. Я не про давню, часів наших бабусь, я про сучасну. Ще в Києві був магазин усіляких "штучок" "Франц". Ось це звідти (фото2,3). Частинку вушка давно загубили. А де поділась Наташа? Пообіцяла про вишивку порозмовляти і щось тиша. Сподіваюсь, що нічого не сталось в неї.

А скажи, що оте за фінтіфлюшка? Схоже на приспособу для таких мотків ниток, як там сидить. Чи ти просто пристосувала її під те, щоб зручно було нитки відмотувати чи шпагат? Мені вона ще схожа на свічник☺️

Обидві гарні, але на першому фото, то красуня...дуже ніжна і трохи інопланетянка. Краса)))

Помітила, що таке тільки на форумі стається, що якісь відео недоступні. Може десь галочка якась в налаштуваннях стоїть.

Іра, в мене перші два ролика недоступні.

Ні, балія це отака , а то, що Іра колекціонує та зазіхає на той, що біля бутилі, то, таки "тазік"))) Це ще з дитинства у бабусі так казали, що є балія, в неї купались що суботи, а в тазику милися кожного вечора. наскільки це було можливо , та помивка. Але в хату заходили вже чистими). Можливо, що в Батурині були інші назви у цих тазиків-балій. Бо пам'ятаю, як колись до бабусі в гості приїхала жіночка з Галичини та коли різала хліб, то казала, що вона хліб не ріже, а наскибити хліба чи якось так.

Я дивуюсь Ікеї, бо вони зробили лійку та кашпо-ведерці а-ля вінтаж, але чомусь не роблять тазики-кашпо. Це я на твою лійку з відерцем подивилась, в мене теж таки були в саду. Бо такі тазики були в кожній хаті і не один, а кілька. До хати ввечері не заходили, поки п'ятки в такому тазику не поквасиш. До вчорашньої розмови про вишивку. Дістала зі шафи те, чим користуюся не часто, тому в складках. Фото1. Ось ця справжній скарб для мене- дістається на НР та Різдво під десерт та чай-каву. Вогонь в камінопечі, свічки , різдвяні колядки та ця серветка... камін і зараз маю, тож Різдво буде, як завжди. Фото2. Такі серветки дістаю на Пасху. Фото3. А ось ця невеличка скатертина з'являється на столі час від часу, залежить від обставин. Дуже шкодую, що не залишила собі рушники, які вишиті гладдю, як в Іри братчики. Жалкую скоріше тому, що це пам'ять, ніж річ, якою буду користуватися постійно. Фото картини, якщо фотографувала і знайду в архіві, то викладу.

Я хотіла одразу про тебе і тазик згадати. Вирішила, що ти і сама відгукнешся. Бо перша думка була, коли тазик побачила, от Іра б туди цибулинок натикала різних😄

У мене включенні і ранок в родині починається з новин . Коли вже зовсім не витримую, намагаюсь зробити паузу. Раніше, ще в Україні, пробувала зовсім не слухати-не дивитись. Ні, це не допомагало. Колись ми тут обговорювали, хто як справляється з тривогами та обстрілами. Хтось з панянок казав, що випив заспокійливу таблетку та вимкнув "тривогу". В мене, навпаки, я повинна розуміти, що коїться навкруги. Таблетки не пила, "тривогу" не вимикала. І зараз так само- новини дивлюсь та читаю.

Свєта, " я не волшебник, я только учусь". Яким чином ви скляну бутиль перетворили на яскраво-зелений пластиковий тазик😃? Я про цю бутиль та маленьку сіреньку кришечку на горлишку)

Так, світлини жахливі. І звикнути до цього неможливо. Я від близької людини якось почула, що ти вже далеко і вже час забувати про це. Що я відчула від тих слів не буду казати. Але це неможливо забути і неможливо не відчувати страх, біль, ненавість, хоч як далеко б не була. І це правда, бо пам'ять так не працює. Воно б, наче і краще, наче зачинити двері і забути. Може в когось так і є. В мене так не виходить, навіть не намагаюся. Аня, як ваш син? Раніше ви казали, що через обстріли до нього повернулось заікання. Чи виправилось щось? Діти і війна це несумісні речі. І жахливо ще і тому, що дитячі спогади залишаються з нами на все життя. Я не розумію як воно працює, але на 6- му десятку в пам'яті виникають спогади дитинства з якихось зовсім незначущих подій, про які я не згадувала і не думала взагалі. Тож це жахливо з якими спогадами жити дітям цієї війни.

Кияни, як ви там після жахливої ночі? Чи з усіма все добре? Нн хотілось починати ранок з цього питання, але ж, хоч про що розмовляц, а питання залишається та змовчати не виходить((

Свєта ну що це таке, хіба так можна? Таку чудову скляну бутиль потворити якоюсь сучасною кришечкою з пластмаси. Де затичка з кукурудзяного кочану? Звісно, що шуткую 🙂 Добре, що збереглась і хата, і речі, і пам'ять родини. На останніх фото такі чудові усміхнені обличчя 👍

Я вчора коментарі читала. Один без сміху не могла читати. Написав хтось з гарним почуттям гумору або ж, якщо серйозно, то воно так вийшло, що з гумором: " Ні сорому, ні совісті, ні телефону". Воно то смішно, але ж , якщо в Яценко є дружина чи дівчина, то їй не до сміху. Стосовно концертів в інших місцях, то вони і за кордоном гастролюють. Читала їх " бекграунд", то вражає. Скільки чудового та талановитого залишається в тіні від людей, поки не станеться щось несподіване. Я в Україні не слухала та не бачила стільки живої хорової та оркестрової музики, як тут. Живі голоси , особливо акапельно, це дивовижна річ.

Я теж не можу зараз слухати все те, що раніше слухала. Навіть музика стала сприйматися по-іншому.

Та вся країна в захваті. Квітки на концерти розкупили включно з груднем )

Як приємно бачити, що є увага до деталей. Аня, це ж не простий збіг, що візерунок на картині (дерево з гілками) перегукується і з коліром, і з візерунком на світильнику? Про раму не питаю, бо то очевидно👋 І взагалі, пані Феї, ви помітили, що в нас багато збігів- вишиті скатертини я ще можу зрозуміти. Але щоб і вишиті картини в кожної були, це вже занадто😄

Цілком згодна. Досвід проживання з 2012 року. Крім будинків, ще і сарай та садовий будиночок , фасади яких оздоблені деревом, взагалі "сидять" на щебені. Основний та гостьовий будинки на мощенні (ФЕМ), крім задніх фасадів, там на щебеню. Якби будувалась знову, тільки так і робила. Дивлюсь, що в вас, взагалі нема звисів, а в мене вони були метрові. Тож ні з брудом, ні зі снігом ніяких проблем. А зими були з великим снігом. І це просто гарно, коли будинок "сидить" в нуль, без "прокладок".

В мене картина теж є...була. Залишила в Польщі. Що цікаво, в будинку вона нікуди не вписувалась, а от в польській квартирі, наче для неї була вишита. І таке буває. А от серветки-скатертини вписуються всюди та завжди. Може тому я так люблю керамічний посуд, що ті скатертини йому пасують.

Дійсно, це неочікувано і дуже чудово. Але...я ще звернула увагу на скатертину чи серветку з вишивкою. І схоже, що то зроблено не вчора, вишивалось чиїмось руцями. Завжди звертаю увагу на таке. В мене є схоже і я розумію, який це скарб. Від таких скатертин та серветок завжди віє затишком. Скатертини , де вишивка зроблена машиною, теж маю, тож в мене власний парадокс- вони можуть бути набагато гарнішими за ті, що руками зроблені, але не мають того, що мають з ручною вишивкою- нема в них того тепла, що зачаровує. Черешня яка красива, наче намальована )

Так, капот на Теслі відкрити дуже просто. Подробиці не стала казати, бо тут в окремих дописувачів істерика та брехня починається. Це я протупила, бо зосередилась на і вирішила, що мова їде за ситуацію, коли "умерла так умерла" та оминула те, що Дякую)

Мабуть від самих людей залежить. По напрямку Нові Петрівці-Старі Петрівці-Лютіж завжди люди самі виходили, вклонялися та дорога була вкрита квітами. Всіх, хто повертався на щиті, проводжали та вклонялися всією громадою. Гадаю, що і в Демидові та Димарі так само, але ми за той міст не їздили. Мені вистачило того, що він підривався 2 рази в мене на очах.

Цікаво, що я не казала, що таке було на С-кі, тільки те, що таке роблять на станціях, але ж рефлексія де в кого спрацювала миттєво і вже в темі війни йядом заплював про те, що власники електричок миють акуми. Смайлика не ставлю, але він дуже проситься. Все що тут "недопрацьовує", в темі війни "допрацьовується". Там безпечно, а тут можна огрести штрафів. "Допрацювання" читала. Як завжди, було смішно.