volomoto

Залежить хто буде вважати. Наприклад американці гвинтові з'єднання на самих розутках не вважають нерозривними, а от скрутки з допомгою ковпачків — цілком ок: Наш ПУЕ про такі тонкощі не говорить, хоча логічно, що нерозривність це коли ви зняли одну розетку зі шлейфа і це ніяк не вплинуло на заземлення на інших розетках вниз по течії. А от яким типом з'єднання це досягнуто — пофіг, головне щоб був хороший контакт.

Замінити титан на тисковий бойлер зовсім не варіант?

Обгрунтована фізикою процесу горіння дров. Ніхто ніяким вуглецем не гріє повітря, бо згідно тої фізики в процесі горіння виділяються гарячі продукти згоряння, від яких потрібно відібрати енергію, тому без конвекційного теплообмінника не обійтись, якщо хочеться високого ККД. Ци це десь прочитали чи самі придумали? Якщо говорити про деревину (дрова, брикети, пелети, тощо), то при її нагріванні відбувається процес піролізу, який дає горючий газ, який потрібно допалити при високій температурі. Якщо використовувати тільки інфрачервоне випромінювання, тобто фаутично забирати енергію тільки від деревного вугілля, то ККД буде нижче плінтуса. Якщо піти далі і проаналізувати промислові топки великої потужності, то там основний фокус саме на конвективній частині. Екстремальним прикладом є топка вугільного котла на ТЕС, яка спалює суміш пилу вугілля та водяної пари, а потім продукти згоряння проходять через основний теплообмінник та економайзер. Якщо б основна енергія була не газоподібних продуктах згоряння, то ніхто б не заморочувався з такими складними котлами.

На реле напруги не впливає, але алгоритм прийняття рішеть стабом може бути дуже навіть прокачаний і для цього потрібна відносно велика обчислювальна потужність. Якщо просто переключатись по порогових значеннях, то буде багато хибних спрацювань і перехідні процеси від комутації реле чи симісторів будуть робити більше шкоди, ніж користі, вже не кажучи про зменшення ресурсу комітаційної частити. Контроллери дискретних стабілізаторів стараються досягти мінімального числа спрацювань виконавчих пристроїв (реле чи симісторів) і потужність процесора якраз дозволяє загрузити туди алгоритми оптимізації тої чи іншої складності.

Це нерпавильна конструкція септика, бо після аерації має бути камера відстою і аероліфт, який повертах звідти мул назад в камеру аерації. Тоді між камерами не потрібен ніякий йоржик, але в другій камері може накопичувачить жирова плівка і бажано туди поставити розщеплювач біоплівки. Помились проектувальники септика, які чомусь туди втулили анаеробну очистку, яка з часом заб'ється мулом і не буде працювати зовсім. Мул зі всіх камер має аероліфтами зливатись на біозагрузку аератора, бо тільки тоді мул розчиниться на неогранічні речовини. Анаеробним спобом мул не розчиняється, хто б там що не говорив.

Ні мокрі, ні сухі не призначені для роботи без води, це порушення умов експлуатації. Якщо у вас може бути ситуація осушення бака, то ставте захист тенів від сухої роботи.

Якщо правильно підібрати діаметр труб, щоб швидкість потоку була в діапазоні 0.5—1.5 м/с, то ніяких розповітрювачів не треба. Для свого заспокоєння поставте, бо то недорого, але реально толку з них мало, бо вони не працюють там, де нема статичного буферу для пофітря. Оце якраз приклад як робити не треба:

@uafisherвиглядає так, що про захист камер подумали ви, а не автор теми і тим більше не я. Для мене якщо не згоріло далі свіча, то вже добре, бо я собі слабо уявляю як можна захистити камеру, яка висить десь на опорі. Свіч і камери — це дешево і швидкозамінно, а от раутер і сервери — це дорого, тому чим більше точок стікання заряду на шляху від камери до свіча — тим краще. Так, тому про це говорилось із самого початку теми. Якщо є фольга, то її обовязково треба заземляти, якщо ж фольги нема, то антеною служать жили витої пари, які також треба "заземлити", але без гальванічного контакту із землею, чим власне і займаються грозорозрядники. Грозорозрядник і заземлений екран доповняють один одного і обов'язково щоб було хоча б щось одне. Обидва — ідеально. Один, але в мене ще є патч-панель з аналогічною функцією, тому фактично виходить дві точки як на картинці, що ви скинули.

Я трохи покурив матчастину і для концентрації заліза менше ніж 4 мг/л достатньо 2 год відстоювання, але при умові повного насичення води киснем. Додавання хлору понижає рН, відповідно пришвидшує реакцію окислення, а також хлор запобігає розвитку всякої мікроживності, яка любить багато кисню. Так що при правильному аераторі та наявності двох кубових ємностей можна спокійно нафільтрувати 6 кубів в добу.

Нема такого поняття як "статичний розряд", бо розряд динамічним процесом. Тут йдеться про захист від накопичення статичного заряду наведеного грозовими розрядами. По яких пунктах?

Більше октанове число можна лити там, де по поспорту є менше, а павпаки — ні. Генератор не відчує різниці між пульсом і звичайним 95-м, але гаманець трохи відчує.

Для чого вбирати, якщо все вимивається звичайною водою під тиском? Всі поверхні того катриджа доступні для струменя мийки високого тиску, тому не бачу проблем з промивкою.

Якщо три кімнати по радіатору в кожну, то звідки в кошторисі взявся четвертий?

Ну от я прочитав про роз'єми, але не побачив нічого про заземлення корпуса, тому не міг втриматися Я не знаю як зараз, але до війни можна було знайти одиночні по 100-150 грн за штуку, якщо 100мбіт і ноунейм китай, і десь 350 за 1гбіт юбіквіті. На фоні ціни за хорошу зовнішню камері (4+ тис. грн) не так вже багато. В мене всього дві камери на опорах, тому взяв юбіквіті - www.technotrade.com.ua/Products/Ubiquiti-ETH-SP-G2.php. Всі інші камери заведені кабелем Cat5e FTP прямо в екрановану та заземлену патч-панель.

Мій досвід показує, що найкраще використовувати активну піну для мийки високого тиску. Піна дуже добре проникає в пори і розчиняє весь жир, в тому числі мембрани бактерій.

З точки зору передачі сигналів, на швидкості 100 Мбіт/с з екранування толку мало в незашумленому середовищі толку мало. А ще менше з нього толку, якщо обидва кінці екрану "висять" в повітрі, тобто світч чи патч панель мають незаземлений корпус. Але якщо різниця в ціні невелика, то я б взяв екранований і робив підключення до мережерового обладнання через модуль грозозахисту.

Та можна і так, якщо є бажання експериментувати

таке, що оце твердження: є достатньо неточним, щоб швидко вбити батарею відносно швидко. 210Аг — це те, що пише на етикетці, а не його реальна ємність. А також реальна ємність з часом зменшується. Я тому і скинув статтю вище, де пише, що ті графіки до сраки, бо напруга сама по собі не є індикатором стану розряду акумулятора. При тій самій напрузі, але при інших умовах розряду, акум буде мати різну глибину розряду. При тому з віком все буде погіршуватись і тільки по напрузі неможливо визначити скільки ще життя залишилось в акума.

А що робити з хлоридом заліза, який є розчинним у воді і викликає закислення грунту? Теоретично для такої кількості заліза треба дуже мало гіпохлориту натрію і така кількість хлору не суттєво вплине на кислотність грунту, але без автоматизації процесу дозування важко досягнути і комфорту, і передбачуваного результату. А ще хлорид заліза погано впливає на бетон і також викликає корозію міді і деяких сплавів на основі міді в тому числі латунь.

Я так зрозумів, що в автора аерація працює в проточному режимі через розпилення води, коли та подається в баки. Хоча по-правильному потрібна рециркуляція або вдування повітря компресором в перший бак, а потім відстоюування у другому. Якщо є дві кубові ємності, то час перебування води в одному кубі приблизно 4 години, що з правильним дифузором повітря не так вже й мало. Можна над дифузором ще причепити ультразвуковий вібратор, який буде повітря розбивати на мікронні бульбашки, що збільшить швидкість окислення.

А хтось так робить? Там колба тенів з чорної сталі, яка від водопроводної води згниє відносно швидко.

Напруга сама по собі не дає точної картини, в якому стані в даний момент акумулятор, тому просунуті BMS оперують кількістю закачаної і відданої енергії а також коефіцієнтом "стресу", який враховує нелінійність процесів в акумуляторі. 15 хв із розрядом 2С — це не то саме, що 5 годин із розрядом 0.1С, хоча кількість відданої енергії приблизно однакова. Вся стаття.

В кондиціонерів взагалі існує щось аналогічне до котлового "сухого контакту"? Типу замкнув і кондиціонер працює по заданих попередньо параметрах, розімкнув — переходить в режим очікування.

Ви можете пояснити як це досвідження стосується стабілізаторів?

Щипає – це десь один міліампер, що далеко до порогу спрацювання дифавтомата