Будинок біля річки десь під Житомиром

Сарочка · 31 березня

25.03.2026 в 07:39, Falwar сказав:

Крім цього радості додає ще перша грядка та дві додаткові посадкові ями під плодові. Скажіть, а хвороба садівництва лікується? 😆

Лікується, звісно! Але є нюанс: ліки продаються тільки у садових центрах, коштують дорого, мають вигляд саджанців рідкісних сортів та топіарних форм, і викликають ще сильніше звикання. Тож вітаю, ви тепер у нашій палаті, де замість крапельниць — садові шланги! Хоча все одно -медицина тут безсила. Перші ознаки невиліковності — коли замість нових туфель купуєш машину перегною і щиро цьому радієш. Далі буде тільки гірше: почнете розмовляти з помідорами й поглядом вимірювати кислотність ґрунту». 🤣

delic · 31 березня

Ще можете і на виноградарство захворіти (страшна річ). Або квітники підчепити - ще страшніше. Скільки там різновидів тих "балячок" ви навіть не уявляєте!

Головне з курочками та індиками не починати, а то так і до свиней може дійти

Falwar · 31 березня

Но-но, тваринництво не цікавить зовсім. Одна кішта доставляє стільки проблем, що я тепер сумніваюся чи собаку будемо колись заводити, хоча їх дуже люблю.

Сарочка · У вівторок в 12:51

1 година тому, Falwar сказав:

Но-но, тваринництво не цікавить зовсім. Одна кішта доставляє стільки проблем, що я тепер сумніваюся чи собаку будемо колись заводити, хоча їх дуже люблю.

ніколи не кажіть "ніколи"! Мій чоловік теж колись був залізною людиною: жодного садівництва, жодного фанатизму до тварин, одна маленька собачка— і та "для меблів". Ходив собі спокійно по квартирі й вірив, що він тут головний.

І що ви собі думаєте? Тепер у нас у домі живе алабай. Так-так, не у дворі, а саме в домі! Це коли ти заходиш у кімнату, а там лежить "невеликий" білий ведмедик розміром з кухонний гарнітур і займає три чверті підлоги.

Мій "не фанат" притягнув його до двору сам, в дім, правда через рік , алабай сам просочився — зараз чоловік веде з цим гігантом філософські розмови про сенс життя. А я в цей час намагаюся лавірувати між лапами розміром з мою голову, щоб дістатися до своїх чотирех ярусів пеларгоній на вікні. Хоча квіти мене не то щоб хоч колись захоплювали, а запах гераній навіть визивал отвращение. Да ось ще пару років була суто городина - сенс ростити рослину, яку нельзя зжерти. Все тількі - практіш .

Тож обережніше з заявами про "хворобу садівництва"! Життя — штука іронічна: може так статися, що спочатку ти не хочеш навіть кактуса, а потім у тебе повна хата квітів і собака, на якому можна їздити верхи!»

Головне, не спілкуватися с зараженими ( ну там садівникі, ландшафтники всякі різні)