Росіяни принесли нам війну

[US7IGN]

2 хвилини тому, Бармалей сказав:

так высоко они не подпрыгнут...хотя...если при разминировании будет над пролетать шахед...может и получится его сбить)))

далека ви від війни людина... оптика від дрону на землі лежить взагалі-то...

[Бармалей]

3 минуты назад, US7IGN сказал:

далека ви від війни людина... оптика від дрону на землі лежить взагалі-то...

не подумал...организм видит шахеды и мозг это интерпретирует в главный вариант

[Бармалей]

Цитата

Хаджибейский районный суд Одессы вынес приговор мужчине, (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131378673) который напал на сотрудника ТЦК во время мобилизационных мероприятий. Одессит применил слезоточивый баллончик и ударил ножом в грудную клетку военнослужащего, который попросил его предъявить документы. 

Нападавшему назначили 5 лет лишения свободы, но освободили от отбывания наказания с испытательным сроком на 3 года. Мужчину освободили из-под стражи прямо в зале суда.

так он теперь свободен от мобилизации или нет?

[US7IGN]

23 хвилини тому, Бармалей сказав:

так он теперь свободен от мобилизации или нет?

 

 

[Телесистемы]

59 минут назад, yukon сказал:

Рекомендую проїхатись у сонячне Закарпаття))))

мені в ТЦК, в черзі чувак показав свій резерв , де одночасно світиться діюча відсрочка та червона лінія розшуку

система працює на збивання грошей

[Телесистемы]

1 час назад, US7IGN сказал:

далека ви від війни людина... оптика від дрону на землі лежить взагалі-то...

ждуни?

[DmiVady]

5 хвилин тому, Телесистемы сказав:

ждуни?

Не обов'язково, сама по собі оптика відносно важка, а ще має парусність.

Тому дрони на оптоволокні ходять не дуже високо, а сама оптика падає на землю.

Це дозволило створити багато креативних, але не дуже ефективних систем протидії.

Правда, я вже бачив (не наживо, в інтернетах) експерименти з "Молніями" на оптиці, але поки що експерименти.

[юра84]

4 часа назад, pump сказал:

Даун-нэцке, ты б еще вспомнил времена Царя Соломона. 

Те що ти Даун і так зрозуміло бо навіть на рідній мові написати не в змозі, хоча можливо ти і є кацап і пишеш як раз на рідній... А прочитати  що тут зелені  інколи повертаються з претензіями  навіть в часи Кравчука "Єто же другое"))))

Змінено 6 годин тому користувачем юра84

[Canton]

Військові пишуть:

Ворог окупував населений пункт Плещіївка та має просування в напрямку населеного пункту Іванопілля, Костянтинівський напрямок.

Ворог окупував населений пункт Бологівка та маютє просування в напрямку населеного пункту Дворічанське, Південно-Слобожанський напрямок.

Ворог має просування біля населених пунктів Середнє та Шандриголове, Лиманський напрямок.

Вопрг має просування в напрямку населеного пункту Сіверськ, також мають просування біля населених пунктів Званівка та Ямпіль, Сіверський напрямок.

І ще Покровськ...

Все це почалося не сьогодні. Почалося тоді, коли Зеленський зірвав мобілізацію, відмовив Залужному у мобілізації 450 000 та їх підготовки від півроку до року та зняв Залужного. І з того часу понеслося...(с)

[US7IGN]

Уряд Великої Британії нещодавно таємно поставив Україні додаткову партію крилатих ракет Storm Shadow, щоб Київ міг продовжити нанесення ударів по цілях на території Росії напередодні зими. www.unian.ua/weapons/britaniya-postavila-ukrajini-novu-partiyu-raket-storm-shadow-bloomberg-13183866.html?utm_source=ukrnet_news

Західні нафтові гіганти отримують неочікувані прибутки через атаки на НПЗ Росії delo.ua/news/zaxidni-naftovi-giganti-otrimuyut-neocikuvanii-pributok-cerez-ataki-na-npz-rosiyi-454734/

 

здавалося б, який зв'язок і кому те все вигідно 

[7351]

Великобританія нещодавно поставила Україні нову партію далекобійних крилатих ракет Storm Shadow для завдання ударів по території Росії, повідомило в понеділок, 3 листопада, агентство Bloomberg з посиланням на джерела.

Скільки саме ракет передали Україні, не уточнюється. Співрозмовники агентства зазначили, що ракети були передані спеціально до настання зими, коли, як побоюються в Лондоні, "Кремль посилить атаки на українське цивільне населення".

www.dw.com/uk/zmi-london-postaviv-ukraini-novu-partiu-raket-storm-shadow/a-74601305

[MaxS]

2 хвилини тому, US7IGN сказав:

Уряд Великої Британії нещодавно таємно поставив Україні додаткову партію крилатих ракет Storm Shadow, щоб Київ міг продовжити нанесення ударів по цілях на території Росії напередодні зими. www.unian.ua/weapons/britaniya-postavila-ukrajini-novu-partiyu-raket-storm-shadow-bloomberg-13183866.html?utm_source=ukrnet_news

Західні нафтові гіганти отримують неочікувані прибутки через атаки на НПЗ Росії delo.ua/news/zaxidni-naftovi-giganti-otrimuyut-neocikuvanii-pributok-cerez-ataki-na-npz-rosiyi-454734/

 

здавалося б, який зв'язок і кому те все вигідно 

"Good deal" здорової людини.

[US7IGN]

6 хвилин тому, MaxS сказав:

"Good deal" здорової людини.

та я теж можу тільки порадіти за англіків які традиційно чужими руками свої питання вирішують. а що українцям з цього? ваші статки теж виросли за останні 3 роки? на квартиру в Лондоні вже заробили? 

[MaxS]

11 хвилин тому, US7IGN сказав:

та я теж можу тільки порадіти за англіків які традиційно чужими руками свої питання вирішують. а що українцям з цього? ваші статки теж виросли за останні 3 роки? на квартиру в Лондоні вже заробили? 

типовий кацапський наратив.

 дивно від юриста чути таке - "які традиційно чужими руками свої питання вирішують". Це ж альфа і омега муток-дєлішек.

 

якщо кацапам хоч десь гірше, то мені особисто краще. Чи вам особисто Shell має процент на картку скидувати?

 

Змінено 6 годин тому користувачем MaxS

[US7IGN]

1 хвилину тому, MaxS сказав:

дивно від юриста чути таке - "які традиційно чужими руками свої питання вирішують"

так я з ними працював. вони нас тупо використовують. як і всіх інших людей 2, 3 і так далі сортів. що саме вас дивує?

2 хвилини тому, MaxS сказав:

якщо кацапам хоч десь гірше, то мені особисто краще

а можна як для не бухгалтера баланс скласти наскільки нам краще порівняно з їм гірше? а то як назло кондуктору куплю квиток, піду пішки. чи як там люди будинки спалюють щоб тарганам гірше було...

[миг]

35 минут назад, Canton сказал:

Все це почалося не сьогодні.

«Мистецтво компромісу» або як Україну вчили здаватися

9 січня 2011 року Петро Порошенко, тодішній екс-міністр закордонних справ, в інтерв’ю «5 каналу» заявив, що Харківські угоди — це мистецтво компромісу, а продовження терміну базування Чорноморського флоту Росії в Криму було, мовляв, «необхідним кроком».
Теж саме ФСБшна барига повторив в 2014 році, з Міськими угодами. Це була звичайна капітуляція України. Тому після підписання Мінських угод від нас відвернулись всі, і практично перестали допомогати. Нам в Україну тоді зовсім не йшла ніяка зброя, так тільки трохи стрілецької і набої совкового колібрі, 7,62*39 від яких здихувалась Європа. В після того, як Порошенко відмовився від Канадських літаків які нам Канада хотіла просто подарувати і навчити безкоштовно наших пілотів на їх літати, теж саме і США на навчання готові були взяти наших пілотів, після цього взагалі на Україні поставили жирну крапку.

На перший погляд — дипломатична формула. Але насправді — вирок українській державності, замаскований під ввічливість.

Компроміс, який убиває незалежність

 

Спойлер

Компроміс у політиці — річ потрібна, але лише тоді, коли йдеться про економіку, реформи, соціальні питання.
Але коли мова про державний суверенітет і військову присутність ворога, компроміс — це форма капітуляції.

Харківські угоди 2010 року продовжили перебування російського флоту в Криму до 2042 року. Цим кроком Україна не просто втратила частину контролю над своєю територією — вона подарувала агресору юридичне прикриття для майбутнього захоплення Криму.

Назвати це «мистецтвом компромісу» — це все одно, що назвати власну поразку дипломатичною перемогою.
Але саме таку логіку нам роками продавали як «мудру політику». Мовляв, треба бути гнучкими, треба домовлятися, треба уникати конфронтації.

У результаті ми отримали не мир, а війну, що стала можливою саме завдяки цим компромісам.

Мінські угоди — продовження тієї ж філософії

Коли Порошенко вже став президентом, ми побачили ту ж саму стару логіку — тільки в новій обгортці.
Мінськ-1, Мінськ-2, кулуарні розмови з Путіним, вітання його зі святами — усе це подавалося як «дипломатія миру». А також ганебне голосування за "Особливий статус ОРДЛО", де справді патріотичні не дали голосів за цей ганебний зрадницький для країни Закон.

Та насправді це була дипломатія безсилля.
Бо за кожним таким «Мінськом» стояла одна і та ж ідея: не перемогти — а домовитися.
Не посилити оборону — а втихомирити агресора.
Не вірити у власні сили — а шукати компроміс із тими, хто вже вбиває твоїх солдатів.

Ця політика знеохочувала народ. Вона збивала віру в перемогу. Вона створювала ілюзію, що мир можна купити поступками.

У той час як добровольці проливали кров на передовій, держава переслідувала їх у тилу.
Вибухали склади зі зброєю, гинули активісти, чиновники звітували про «деескалацію» — і все це виглядало, як один великий спектакль покірності.

Що було б, якби Порошенко знову виграв

Сьогодні можна впевнено сказати: якби Порошенко виграв наступні вибори, Україна не воювала б за свою свободу.
Вона повільно відступала б, сантиметр за сантиметром, прикриваючись «прагненням миру».

Не було б:
створення широкої міжнародної коаліції,
масових постачань озброєння,
відродження українського військово-промислового комплексу,
морального підйому суспільства, який ми бачимо сьогодні.

Бо для політика старої школи компроміс важливіший за мобілізацію.
Він мислить не категоріями боротьби, а категоріями торгу.
І саме це — головна причина, чому країна довго стояла на місці, замість рухатися до перемоги.

Коли компроміс — це пастка

Історія вчить: імперії не зупиняються від поступок.
Коли ти поступаєшся один раз, вони бачать у цьому не жест миру, а знак слабкості.
Харківські угоди дали Росії відчуття безкарності. Мінські угоди — відчуття часу.
Обидва кроки стали сходинками до великої війни.

Тому важливо назвати речі своїми іменами.
Не «компроміс». Не «дипломатія миру».
А помилкова політика, яка підривала дух народу, гальмувала розвиток армії і створювала хибну віру, що з ворогом можна домовитись.

Контраст із сучасністю

Володимир Зеленський, попри власні помилки, порвав цей ланцюг поступливості.
Україна перестала просити миру — вона почала його виборювати.
І світ, який колись спостерігав з відстані, тепер стоїть поруч.

Бо в історії немає місця для компромісів із окупантом.
Є лише два шляхи — або стояти, або зникнути.

Урок для наступних поколінь

Наступні покоління мають запам’ятати:
Кожен компроміс із ворогом відкладає війну лише до моменту, коли ворог буде готовий сильніше.
Історія Харківських угод — це не сторінка минулого, це попередження майбутньому.
Ми заплатили надто високу ціну, щоб ще раз дозволити політикам прикривати слабкість словом «дипломатія».
Мир не купують — його виборюють.
І саме це — єдине мистецтво, яке має цінність у державотворенні.(с)

 

[XL.pro]

2 хвилини тому, US7IGN сказав:

так я з ними працював. вони нас тупо використовують. як і всіх інших людей 2, 3 і так далі сортів. що саме вас дивує?

1. Хто нас не використовує?

2. Ваші пропозиції 

[MaxS]

1 хвилину тому, XL.pro сказав:

1. Хто нас не використовує?

дивно що доросла людина в поважному віці тільки починає здогадуватися як влаштований світ

[MaxS]

2 хвилини тому, миг сказав:

«Мистецтво компромісу» або як Україну вчили здаватися

9 січня 2011 року Петро Порошенко, тодішній екс-міністр закордонних справ, в інтерв’ю «5 каналу» заявив, що Харківські угоди — це мистецтво компромісу, а продовження терміну базування Чорноморського флоту Росії в Криму було, мовляв, «необхідним кроком».
Теж саме ФСБшна барига повторив в 2014 році, з Міськими угодами. Це була звичайна капітуляція України. Тому після підписання Мінських угод від нас відвернулись всі, і практично перестали допомогати. Нам в Україну тоді зовсім не йшла ніяка зброя, так тільки трохи стрілецької і набої совкового колібрі, 7,62*39 від яких здихувалась Європа. В після того, як Порошенко відмовився від Канадських літаків які нам Канада хотіла просто подарувати і навчити безкоштовно наших пілотів на їх літати, теж саме і США на навчання готові були взяти наших пілотів, після цього взагалі на Україні поставили жирну крапку.

На перший погляд — дипломатична формула. Але насправді — вирок українській державності, замаскований під ввічливість.

Компроміс, який убиває незалежність

 

  Показати вміст

Компроміс у політиці — річ потрібна, але лише тоді, коли йдеться про економіку, реформи, соціальні питання.
Але коли мова про державний суверенітет і військову присутність ворога, компроміс — це форма капітуляції.

Харківські угоди 2010 року продовжили перебування російського флоту в Криму до 2042 року. Цим кроком Україна не просто втратила частину контролю над своєю територією — вона подарувала агресору юридичне прикриття для майбутнього захоплення Криму.

Назвати це «мистецтвом компромісу» — це все одно, що назвати власну поразку дипломатичною перемогою.
Але саме таку логіку нам роками продавали як «мудру політику». Мовляв, треба бути гнучкими, треба домовлятися, треба уникати конфронтації.

У результаті ми отримали не мир, а війну, що стала можливою саме завдяки цим компромісам.

Мінські угоди — продовження тієї ж філософії

Коли Порошенко вже став президентом, ми побачили ту ж саму стару логіку — тільки в новій обгортці.
Мінськ-1, Мінськ-2, кулуарні розмови з Путіним, вітання його зі святами — усе це подавалося як «дипломатія миру». А також ганебне голосування за "Особливий статус ОРДЛО", де справді патріотичні не дали голосів за цей ганебний зрадницький для країни Закон.

Та насправді це була дипломатія безсилля.
Бо за кожним таким «Мінськом» стояла одна і та ж ідея: не перемогти — а домовитися.
Не посилити оборону — а втихомирити агресора.
Не вірити у власні сили — а шукати компроміс із тими, хто вже вбиває твоїх солдатів.

Ця політика знеохочувала народ. Вона збивала віру в перемогу. Вона створювала ілюзію, що мир можна купити поступками.

У той час як добровольці проливали кров на передовій, держава переслідувала їх у тилу.
Вибухали склади зі зброєю, гинули активісти, чиновники звітували про «деескалацію» — і все це виглядало, як один великий спектакль покірності.

Що було б, якби Порошенко знову виграв

Сьогодні можна впевнено сказати: якби Порошенко виграв наступні вибори, Україна не воювала б за свою свободу.
Вона повільно відступала б, сантиметр за сантиметром, прикриваючись «прагненням миру».

Не було б:
створення широкої міжнародної коаліції,
масових постачань озброєння,
відродження українського військово-промислового комплексу,
морального підйому суспільства, який ми бачимо сьогодні.

Бо для політика старої школи компроміс важливіший за мобілізацію.
Він мислить не категоріями боротьби, а категоріями торгу.
І саме це — головна причина, чому країна довго стояла на місці, замість рухатися до перемоги.

Коли компроміс — це пастка

Історія вчить: імперії не зупиняються від поступок.
Коли ти поступаєшся один раз, вони бачать у цьому не жест миру, а знак слабкості.
Харківські угоди дали Росії відчуття безкарності. Мінські угоди — відчуття часу.
Обидва кроки стали сходинками до великої війни.

Тому важливо назвати речі своїми іменами.
Не «компроміс». Не «дипломатія миру».
А помилкова політика, яка підривала дух народу, гальмувала розвиток армії і створювала хибну віру, що з ворогом можна домовитись.

Контраст із сучасністю

Володимир Зеленський, попри власні помилки, порвав цей ланцюг поступливості.
Україна перестала просити миру — вона почала його виборювати.
І світ, який колись спостерігав з відстані, тепер стоїть поруч.

Бо в історії немає місця для компромісів із окупантом.
Є лише два шляхи — або стояти, або зникнути.

Урок для наступних поколінь

Наступні покоління мають запам’ятати:
Кожен компроміс із ворогом відкладає війну лише до моменту, коли ворог буде готовий сильніше.
Історія Харківських угод — це не сторінка минулого, це попередження майбутньому.
Ми заплатили надто високу ціну, щоб ще раз дозволити політикам прикривати слабкість словом «дипломатія».
Мир не купують — його виборюють.
І саме це — єдине мистецтво, яке має цінність у державотворенні.(с)

 

2025 й рік закінчується. напевно ви забули перевести годинник

[US7IGN]

як таке могли презиком обрати? 

www.bbc.com/ukrainian/articles/cz0xykv171lo

1 хвилину тому, XL.pro сказав:

1. Хто нас не використовує?

2. Ваші пропозиції 

починати з себе. спробуйте не дозволити себе використати хоча б протягом року. ну або так використали щоб ви отримали не менше ніж віддали.

[Вячеслав63]

11 хвилин тому, US7IGN сказав:

як таке могли презиком обрати? 

www.bbc.com/ukrainian/articles/cz0xykv171lo

 

Так хто ж був кандидатом від влади?

!...Янукович справді був цілком прийнятним прем'єром. І виявився справді жахливим президентом.

Але ж я від початку дуже стримано ставився до його президентських перспектив. Ба більше: під час Помаранчевої революції прямо закликав його зняти кандидатуру.

Тож якщо якийсь президент і просував Януковича, то його прізвище не Кучма, а Путін."

Чи може хтось бреше?

Змінено 6 годин тому користувачем Вячеслав63

[миг]

1 час назад, Canton сказал:

відмовив Залужному

 

Хто володіє Одесою? Банда Ангерта, Труханова та Галантерніка

28 квітня 2021 р.

Геннадій Труханов

Геннадій Труханов теж особистість з корінням, яке ховається в дев'яностих роках минулого століття. І міцно пов'язаний з Ангертом-Ангелом та Галентерником.

Геннадій Леонідович Труxaнов народився 17 січня 1965 року в Одесі, закінчив в 1986 році Одеське вище артилерійське командне училище. 1992 року кинув військову кар'єру і повернувся до Одеси, де зайнявся охоронним бізнесом – вже 1993 року організував власну охоронну агенцію. Чим займалися подібні фірми на початку 90-х, здається, пояснювати не треба. І працював «Гена-капітан», як його називали, не на себе, а на авторитетного одесита Леоніда Мініна, який займався, серед іншого, постачанням зброї до Африки та Азії, де десятиліттями тривають перманентні війни.

Займався Мінін і постачанням наркотиків через Одеський та Іллічівський порти, а «протекцію» йому, за наполегливими чутками, становив КДБ, який незабаром розпався на СБУ та ФСБ. З цими структурами чутки так само завзято пов'язують і Труханова. Принаймні багато хто пояснює цими зв'язками швидкий кар'єрний зліт відставного офіцера, яких на початку дев'яностих були тисячі, і подальші його комерційні та політичні успіхи.

У 1995 році Труханов і Ангерт, з якого ми почали нашу розповідь, стають особистими охоронцями та довіреними особами Леоніда Мініна. Труханов створює ще кілька охоронних агентств та мережу спортивних залів, звідки рекрутує бійців у свої фірми. І постійно супроводжує Мініна у закордонних поїздках. У 1998 році італійська поліція навіть включила його до свого досьє «Російська мафія в Італії» разом з Ангертом та Мініним.

До речі, в його офіційній біографії дев'яності роки минулого століття – суцільна «біла пляма».На початку двадцять першого століття Труханов виникає в Одесі в якості представителя президента компанії «Лукойл» з питань безпеки. Справа була у боротьбі за контроль над Одеським нафтопереробним заводом, на який претендували чеченці під заступництвом тодішнього мера Гурвіца. Але

Спойлер

перемогло угруповання Мініна-Ангерта. Причому про регулярну стрілянину та вибухи у зв'язку з цією боротьбою писали в пресі, як про зведення з фронту, так часто це все відбувалося. Чеченців кришував ще один авторитет – відомий Семен Могилевич, але це не допомогло.

На початку тисячних Мініна та ще одного його наближеного – Олександра Жукова заарештувала поліція Італії. Це дало можливість Олександру Ангерту зайняти лідируючі позиції у структурі. Але Ангерту довелося з Одеси терміново втекти до Лондона, але в господарстві залишився Труханов.

Він починає займатися політикою – у 2005 році стає депутатом Одеської міської ради, у 2010 році обирається знову та очолює фракцію партії Регіонів.

2014 року Труханова обирають Одеським міським головою, а 2020-го він знову очолює місто біля моря, вигравши вибори в першому турі.

Тим часом його політична діяльність розкриває неприємні факти з біографії, якими з радістю поспішають поділитися конкуренти.

Так, в мережу злили фотографії його заяв на отримання російського громадянства, Причому, як стверджують, російських паспортів у Труханова мінімум два: один, серії 4604 № 163476, він отримав 15 квітня 2003 року в міграційному відділі міста Московської області.

Потім 24 березня 2011 року в тому ж міграційному відділі Сергієва Покада на ім'я Труксанова був виданий інший паспорт громадянина Росії. раніше виданого документа.

Крім того, 8 березня 2002 року Геннадію Труxaнову було видано російський паспорт серії 8201 №62151 у місті Буйнакськ (Дагестан), де він також проходив. 33, квартира 35

Також Геннадій Труханов має грецький паспорт на ім'я Геннадія Узопулука, про який повідомляла італійська поліція у своєму звіті про представників російської мафії в Італії.

Тож чутки про співпрацю з, як мінімум, ФСБ, мають ґрунт – з чого громадянину України, депутату міської ради та ще з не дуже чистою біографією, видавати російський паспорт? І не один до того ж. Та й наявність грецької теж цікава. Як і думки щодо цього вітчизняних правоохоронців, особливо Служби безпеки. Адже важко повірити, що вони не знають про колекцію паспортів такої відомої особи.

Похід у політику Труханова приніс свої плоди. Посада міського голови та наявність депутатів у міськраді дає трійці Ангерт-Галантерник-Труханов можливість контролювати місто. Окрім «Євротерміналу», який монопольно контролює вантажообіг Одеського морського порту, під їхнім контролем перебувають усі бюджетні гроші та виділення землі у місті. Так, наприклад, у сферу інтересів групи потрапили «Аркадія-сіті», ГЕРЦ, «Ростдорбуд», «Пікбуд», «Дорлідер», будівельна компанія «Будова» та ще близько двох десятків компаній, які приносять понад мільярд гривень прибутку щорічно.

Щоб розуміти, про які суми йдеться, наведемо лише один приклад: капітальні витрати з бюджету міста у 2019 році сягнули 3,1 мільярда гривень. Майже половина (49%) з них було витрачено на реконструкції та ремонти, 20% – на відновлення дорожньої інфраструктури та трохи більше 20% – на приведення у задовільний стан комунального господарства. Левова частка цих грошей прокачується через свої структури. Відкат при цьому становить 30% - це ті гроші, які отримують Труханов, Галантернік та Ангерт.

Тож ставка на політику та «легальний» бізнес цілком виправдала себе – «братки» з 90-х стали респектабельними та шановними бізнесменами та політиками. Попереду – позачергові парламентські вибори, про які активно говорять у кулуарах влади. Чи побачимо ми угруповання Ангерта-Галантерника-Труханова у виборчих бюлетенях Верховної Ради? Поживемо – побачимо.

Джерело: АНТИКОР

Ось ще з доповненням.

Привіт із 90-х: кримінальне минуле Геннадія Труханова

23 Вересня 2021

По всій країні місцеві еліти родом із 1990-х, із сумнівним, а то й відверто кримінальним бекграундом, йдуть у минуле. Але в одному із трьох українських міст-мільйонників, здається, час зупинився. Принаймні кримінальне минуле мера Одеси Геннадія Труханова – не секрет ні для самих одеситів, ні для міжнародної спільноти.

Українська служба інформації зібрала відомості про кримінальне минуле мера Одеси Геннадія Труханова.

Як відомо, свій трудовий шлях після звільнення з армії Труханов розпочав з посади директора охоронної фірми "Капітан та Ко". Хто такий “капітан” – можна не гадати, це армійське звання Труханова. А ось що за “компанія” з ним працювала – питання набагато цікавіше, особливо якщо згадати, якими справами займалися на початку 1990-х багато “охоронних фірм”.

Труханов був "бригадиром" у банді Ангерта, який займався тими справами, якими займалися зазвичай "бригади" у 90-х, - каже екс-прокурор Одеської області Давид Сакварелідзе.

Йдеться про Олександра Ангерта, одного з підручних легендарного одеського кримінального авторитету Віктора Кулівара (відомішого як Карабас), а після його загибелі – однієї з найсильніших постатей у злочинному світі Одеси. Сам Труханов не приховує, що з Ангертом знайомий, й у одному з інтерв'ю називав його своїм другом, зазначивши, що “ніколи не соромився нашої дружби”. Відомо, що 1996 року саме Ангерт подарував матері майбутнього одеського мера квартиру на проспекті Шевченка в Одесі.

У другій половині 1990-х Геннадій Труханов починає фігурувати у звітах італійської поліції – і знову разом із Олександром Ангертом. Ці звіти, опубліковані ВПС, пов'язують Труханова з одним із організованих злочинних угруповань. Угруповання, використовуючи Італію як свою базу, займалося вимаганням грошей, торгівлею наркотиками та зброєю – останнє ринуло в Одесу рікою після війни у Придністров'ї, на чому й наживалися злочинці. Крім того, під їхнім контролем опинився транзит сибірської нафти через Одеський порт за межі України. Як випливає з поліцейських документів, тим часом Труханов мав приватні контакти з Олександром Ангертом.

Італійські правоохоронці описують банду як надзвичайно жорстоку.

Вони описували особливо жорстокі вбивства: “Я продовжував бити його по голові, доки проломив її… Я вбив його багатьма ударами”. Вони були надзвичайно жорстокими, – цитує ВВС заступник комісара італійської державної поліції Нунцію Савіно.

Судячи з матеріалів справи, у банді Труханов навчав бойовиків рукопашному бою та снайперській стрільбі.

Хоча доказів було зібрано достатньо, звинувачення більшості членів банди так ніколи й не висунули – їхні злочини відбувалися поза Італії. Зрештою, справа була закрита.

Як з'ясувала міжнародна команда журналістів-розслідувачів, зв'язок Труханова з нафтовою мафією доводять елітні квартири в Лондоні: члени злочинного угруповання шукали надійного прибутку для свого капіталу і вклали гроші в ринок нерухомості. Одна з квартир вартістю 5,2 млн доларів у престижному районі Мерілебон була куплена через офшорну компанію, яка всього за рік до того належала Тетяні Колтуновій та Катерині Трухановій – дружині та дочці майбутнього одеського мера.

Врешті-решт люди, згідно з документами італійської поліції, причетні до банди, опинилися в різних країнах. Ангерт влаштувався в Лондоні, його “права рука” Микола Фомічов переїхав до Бельгії, де й помер, а Труханов повернувся до Одеси, де здійснив карколомну політичну кар'єру – від депутата міськради до мера міста. На думку одеського активіста Михайла Кузаконя, це не був його вибір – активіст переконаний, що Труханов повністю контролюється людьми, які колись були разом із ним в одному злочинному угрупуванні. Згодний із ним і колишній голова Одеської ОДА Міхеїл Саакашвілі.

Просто Труханов, оскільки закінчував російський військовий вуз, серед цієї банди був найосвіченішим, бо він був російським офіцером. Вони просто його обрали, бо це був їхній фронтмен, – каже Саакашвілі.

Журналісти не виключають, що частина учасників злочинного угруповання "легалізувалася" в групі компаній "Рост", а з угрупованням Ангерта був пов'язаний Володимир Галантерник - великий бізнесмен, вплив якого особливо зросла в роки правління Труханова. Та й почерк мера – силовий тиск на опонентів, сумнівні фінансові операції – нагадують про порядки, що панували в 90-х.

Раніше на USIonline.com — Одеський мер – найбагатший в Україні: зокрема, на кримінальні провадження.

 

[миг]

[loader]

01.11.2025 в 20:47, vadimv сказав:

 

Ухилянтів за кордон через пункт пропуску не випускають і потім новий паспорт не видають.

Це смішно. 

[US7IGN]

19 хвилин тому, Canton сказав:

 

war.obozrevatel.com/ukr/dati-viznacheno-zelenskij-anonsuvav-zachistku-kupyanska-vid-rosijskih-okupantiv.htm