Россияне к нам принесли войну

[Vinsol2009]

2 години тому, Alvalk сказав:

Цікаво, як прокоментують "позитивні блогери"?

Це вже перемога чи ще ні? Чи "єта другоє"?

Знаки запитання зайві.

[Vinsol2009]

1 годину тому, outdoor24 сказав:

утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у справі та свідками;

У буцигарні гарантовано.

[Vinsol2009]

1 годину тому, vadimv сказав:

 Ну так Кантон (і ще деякі) і хочуть хунту

"Це ж було вже!" ©

Фотка вище

Брехня. Організатором був у в сраку поранений.

[Dmitriy_S]

5 хвилин тому, murava сказав:

Заявляють про 150-200. Офіційно по каналам.

Реально мобають значно більше, бо 200к - це лише по пару чол в добу на одне тцк. А зондер-команд з бусами в десятки разів більше і у кожного є план.

Де вони всі? Або в сзч, що теж якось напряжно, або просто гинуть.

Комунікація у нас з народом стандартна - армійська, тобто відповідають уклончиво, прямо посилаючи нах, тому доводиться припускати...

Президент каже 270к на рік. З них частина йде в СЗЧ, частина реально непридатні до бойових дій і їх запихають кудись в тил, і тільки частина йде на реальне поповнення бойових частин. І да, ловить і мобать - це різні речі. Мобілізація - це бізнес, зловить можуть півсотні в день на тцк, а мобнуть кілька чоловік.

[Vinsol2009]

1 година тому, vadimv сказав:

кто так не хочет.

А хотят они дороги и зарплаты в 4000 долл 

А по факту, трупы своих детей, кто не выехал.

[loader]

2 години тому, Alvalk сказав:

Цікаво, як прокоментують "позитивні блогери"?

Це вже перемога чи ще ні? Чи "єта другоє"?

Саме міністерство єдності це вже сцянина в очі. Відверте маринування бюджету. По суті тільки за це треба давати кримінал. Те що поставили зашквареного кента - таких призначень більшість. Тому "не здивували". 

[US7IGN]

45 хвилин тому, Дощ сказав:

Критична маса не тих хто повернувся, в тих хто став на захист країни. Проста арифметика - кількість воїнів щораз збільшується, в партія ухилянтів - зменшується. Це не якесь там далеке АТО, війна триває, процес незворотній

Якось ви дуже селективно захисників порахували. Країну не тільки від кацапів боронити треба і не тільки в окопах.

[loader]

48 хвилин тому, Дощ сказав:

Критична маса не тих хто повернувся, в тих хто став на захист країни. Проста арифметика - кількість воїнів щораз збільшується, в партія ухилянтів - зменшується. Це не якесь там далеке АТО, війна триває, процес незворотній

Самообман полягає в тому що ви рахуєте всіх цивільних "партією ухилянтів", хоча вочевидь тут як мінімум десяток категорій і так само рахуєте всіх "військових" воїнами, хоча там теж з десяток категорій, серед яких "воїнів" відсотків 30 максимум. 

[Дощ]

Спрощення - це фонетичне явище, коли при збігу кількох приголосних звуків у слові один з них випадає, полегшуючи вимову

[Dmitriy_S]

5 годин тому, vadimv сказав:

Не просто "армії не бачив", а ще й ностальгувала по совку, до війни жодного слова не написала українською, синочка-ухилянта вивезла до Польщі, сама з'їбалася до Чорногорії (де замість прапора аквафреш, а замість герба двоголова курка), точніше не сама, а з чоловіком-кацапом по паспорту з курської області. І при всьому цьому бекграунді дуже патріотично тулить вам лайки. Отакий пердимонокль.

А ви своєму сину не пропонували підписати контракт 18-24 за мільйон чи скільки там дають?

[vadimv]

1 хвилину тому, Dmitriy_S сказав:

А ви своєму сину не пропонували підписати контракт 18-24 за мільйон чи скільки там дають?

Не пропонував.

[Dmitriy_S]

2 хвилини тому, vadimv сказав:

Не пропонував.

А що будете робити, коли йому буде 25? Докладете зусиль, щоб вивезти його? (я так розумію, що він вже невиїздний).

[hause]

Потужна потужність:

Управління держохорони президента закупило Volkswagen Touareg на майже 7 млн грн, - ЗМІ Джерело: https://censor.net/ua/n3560280

[vadimv]

Тільки що, Dmitriy_S сказав:

А що будете робити, коли йому буде 25?

Тобто війна у 2029 році ще не закінчиться?

А як жеж вибори "в кінці літа або осінню цього року"?

Тільки що, Dmitriy_S сказав:

Докладете зусиль, щоб вивезти його?

Він жеж не валіза, щоб його вивозити.

Сам (двічі) відхилив пропозицію виїхати - хай сам і думає.

[Dmitriy_S]

20 хвилин тому, vadimv сказав:

Тобто війна у 2029 році ще не закінчиться?

А як жеж вибори "в кінці літа або осінню цього року"?

Хіба я колись казав, що виборами закінчиться війна?

[Александр Аврамчук]

"Ставити пріоритети – важливо. І сьогодні в Україні не може бути пріоритету вищого, ніж ситуація на фронті. Саме тому я відмовлявся від запропонованих мені посад: у разі їх прийняття я б утратив можливість підіймати ті проблемні питання, що виникають безпосередньо на передовій", - пише начальник штабу бригади "Азов" Богдан Кротевич у своєму Телеграм-каналі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Ви можете пройти повз цієї історії. Бо звичка – це небезпечна річ. Ще до 2021 року в нашому підрозділі воювало багато бійців, і багато з них загинуло на війні, якої більшість не помічала. Один із випадків безпосередньо пов'язаний зі звичкою: боєць, провівши занадто багато часу на ЛБЗ (лінії бойового зіткнення), перестав реагувати на небезпеку – ходив у повний зріст, вилазив за бруствер тощо. Саме тому, коли стався черговий артилерійський обстріл, він не сховався в бліндаж, а намагався визначити напрямок, звідки ведеться вогонь, – орієнтуючись лише на звук. Через це він отримав осколкові поранення, несумісні із життям. Більшість військових зрозуміє, про що я. Те, що цивільному здається "сміливістю", насправді часто є втомою й байдужістю до власного життя.

Тепер уявіть: Україна – це боєць, який занадто довго перебуває на ЛБЗ. Смерті рідних і друзів стали звичними. Смерті дітей, цивільних – у більшості вже не викликають ані люті, ані навіть страху, як це було на початку повномасштабного вторгнення, або зникають на наступний день.

А якщо це більше не викликає емоцій, то в норму входять і втрачені території, і відсутність резервів, і відсутність ротацій. У норму входять безглузді накази й великі втрати солдатів.

Так, є статистика знищеного противника. Навіть запроваджена система балів для заохочення. Але чи часто на ставці піднімають питання про втрати наших підрозділів (саме по підрозділах) – убитих, поранених, зниклих безвісти?

Можливо, коли в новинах ідеться про просування на 100 м уперед – уся країна радіє: "Хоч щось". А в мене – біль. Бо я знаю, скільки за це заплатив підрозділ заради команди "вперед-вперед". І будь-хто, хто хоч трохи знає елементарну математику, розуміє: це – тимчасове замилювання очей. Людей меншає. І колапс – лише питання часу.

І так, це війна, але кожен солдат, котрий узяв до руки зброю, готовий віддати життя за Україну та її незалежність, але не за вислугу одного генерала перед своїм керівником. А будь-якому керівнику вже давно треба зрозуміти: якщо навколо немає людей які можуть сказати, що ти неправий, – це небезпечне середовище, яке призведе до фатальних помилок у прийнятті рішень.

Далі буде історія. Вигадана. Від вигаданого підрозділу, від якого залежить інший, теж вигаданий, що перебуває в напівоточенні. І може потрапити в повне оточення. Усі збіги, мабуть, невипадкові.

Хроніка з виснаженого напрямку. Свідчення вигаданого офіцера вигаданої бригади. Проте болить по-справжньому.

З "К" до "В". Потім знову "К". Потім "Д". Без перепочинку, без ротації. В обороні – без укріплень. У штурмі – без резерву. Офіцери більше не ведуть у бій – вони тягнуть туди тих, хто ще в строю.

На ділянці понад 5 км – 10, максимум 12 бійців. Оборону тримають водії, артилеристи, кухарі. Але і вони – "закінчилися". Від штату в батальйонах залишилося 25% людей, більша частина яких уже поклала своє здоров'я раніше, а зараз обіймають посади банщиків, водіїв, бо хочуть залишатися корисними й надалі.

Коли згоряє ще один батальйон, ми не отримуємо підкріплення – ми отримуємо "перерозподіл". Люди не приходять – їх розмазують по дірках, які навіть важко порахувати.

Ворог заходить штурмом по кілька разів на день. Мотоциклетні хвилі, броньовані хвилі, штурмові групи зеків. Натомість наші новоприбулі мають п'ять днів адаптації. На шостий – у бій або в землю.

Накази зверху звучать як істерика. "Відновити позицію!" – яка нічого не дає. "Провести штурм!" – через кілометр відкритої місцевості, втрачаючи при цьому людей на підходах. Накази приходять напряму від найвищої військової посадової особи вигаданої армії.

Розвідка? Немає часу. Вогнева підтримка? Не встигла прибути. FPV? Не вистачає навіть на одну роту.

Ті, хто мав би розуміти обстановку краще за нас, – бояться на неї дивитися. Вони не визнають очевидного, бо легше шукати винних у самій бригаді, ніж говорити правду нагору – хоча вище лише одна людина. Легше доповісти фразу "обстановка контрольована" або "командир вигаданої бригади обманює й ховає людей", ніж зізнатися, що цей контроль – це ілюзія, що спирається на роздроблені коліна й настільки важку втому, що смерть здається порятунком від цього театру абсурду.

Страх перед головним генералом паралізує не лише рішення, а й совість. І в цій тиші, де мали б бути мужність і правда, звучить лише одне – як викрутитися, як перекласти провину, як вчасно сказати правильне слово. Ситуація виглядає так, наче хтось нагорі вже примирився з нашою смертю й тепер лише визначає, хто саме і в якому порядку ляже в цю землю першим.

Ми бачимо, як нас затискають. Ми бачимо, що буде, якщо впадемо. За нами – інші вигадані бригади, уже напівоточені. Ми тримаємося не за наказ, не за план – за тих, хто ліворуч і праворуч, за бригаду, яка ще жива.

Командир? Він із нами. Але він – заручник наказів з іншого світу, де PowerPoint важливіший за евакуацію.

А тепер гіпотетичні вигадані питання:

Скільки ще потрібно "вигаданих" бригад, щоб почали слухати не паркетних генералів, а фронт?

Скільки ще життів треба втратити, щоб нагорі визнали: це не "частковий некомплект", це системна катастрофа?

Чому ми, які "на колінах" просять Mavic, маємо виконувати накази тих, хто має все, окрім відповідальності?

Чому серед генералів більше тих, хто боїться втратити посаду, ніж тих, хто боїться втратити людей?

Хто відповість за тих, хто більше не повернеться? Чи знову – ніхто?

Чи має бути чергова трагедія, щоб нарешті зрозуміти – ця війна виграється не звітами, а кров'ю й правдою?

І головне: чи зможе держава колись дивитися нам в очі, якщо ми раптом повернемося?".

[vadimv]

2 хвилини тому, Dmitriy_S сказав:

Хіба я колись казав, що виборами закінчиться війна?

А хіба є якийсь інший зміст у словах "Кацапи підуть Заходу на зустріч." і "Вибори будуть в кінці літа або осінню. Цього року."?

Чи це все означає продовження війни, так мабуть треба розуміти?

[Dmitriy_S]

27 хвилин тому, vadimv сказав:

Він жеж не валіза, щоб його вивозити.

Сам (двічі) відхилив пропозицію виїхати - хай сам і думає.

Як такий ідейний ухилянт зміг так виховати сина? Впевнений, що син @sergioвиїде по першій команді, ще й тачку піску з собою прихопить:)

[vadimv]

Тільки що, Dmitriy_S сказав:

Як такий ідейний ухилянт зміг так виховати сина?

Йому просто пощастило, що в школі не було "уроків мужності" і посиленого курсу "культу смерті", як у мене.

[XL.pro]

8 хвилин тому, vadimv сказав:

Йому просто пощастило, що в школі не було "уроків мужності" і посиленого курсу "культу смерті", як у мене.

Хіба не батьки виховують дітей і розповідають зміст життя?

[vadimv]

3 години тому, XL.pro сказав:

Хіба не батьки виховують дітей і розповідають зміст життя?

Ваши дети — не дети вам. Они сыновья и дочери тоски Жизни по самой себе. Они приходят благодаря вам, но не от вас, И хотя они с вами, они не принадлежат вам. Вы можете дать им вашу любовь, но не ваши мысли, Ибо у них есть свои мысли.
Вы можете дать пристанище их телам, но не их душам, Ибо их души обитают в доме завтрашнего дня, где вы не можете побывать даже в мечтах.
Вы можете стараться походить на них, но не стремитесь сделать их похожими на себя.
Ибо жизнь не идет вспять и не задерживается на вчерашнем дне.
Вы — луки, из которых ваши дети, как живые стрелы, посланы вперед.
Стрелок видит цель на пути бесконечности и сгибает вас Своей силой, чтобы стрелы летели быстро и далеко.
Пусть ваш изгиб в руке стрелка станет вам радостью;
Ибо как любит Он летящую стрелу, так любит Он и лук, остающийся на месте.

Ваші діти — не діти вам, вони сини і дочки туги по самій собі. Вони приходять завдяки вам, але не від вас. І хоч вони з вами, вони не належать вам. Ви можете дати їм вашу любов, але не ваші думки, Бо вони мають свої думки.
Ви можете дати притулок їхнім тілам, але не їхнім душам, Бо їхні душі мешкають у домі завтрашнього дня, де ви не можете побувати навіть у мріях.
Ви можете намагатися бути схожим на них, але не прагнете зробити їх схожими на себе.
Бо життя не йде назад і не затримується на вчорашньому дні.
Ви луки, з яких ваші діти, як живі стріли, послані вперед.
Стрілець бачить мету на шляху нескінченності і згинає вас своєю силою, щоб стріли летіли швидко і далеко.
Нехай ваш вигин у руці стрільця стане вам радістю;
Бо як любить Він стрілу, що летить, так любить Він і лук, що залишається на місці.

     Your children are not your children.
     They are the sons and daughters of Life’s longing for itself.
     They come through you but not from you,
     And though they are with you yet they belong not to you.

     You may give them your love but not your thoughts,
     For they have their own thoughts.
     You may house their bodies but not their souls,
     For their souls dwell in the house of tomorrow, which you cannot visit, not even in your dreams.
     You may strive to be like them, but seek not to make them like you.
     For life goes not backward nor tarries with yesterday.
     You are the bows from which your children as living arrows are sent forth.
     The archer sees the mark upon the path of the infinite, and He bends you with His might that His arrows may go swift and far.
     Let your bending in the archer’s hand be for gladness;
     For even as He loves the arrow that flies, so He loves also the bow that is stable.

“أولادكم ليسوا لكم
أولادكم أبناء الحياة المشتاقة إلى نفسها, بكم يأتون إلى العالم, ولكن ليس منكم.
ومع أنهم يعيشون معكم, فهم ليسوا ملكاً لكم.
أنتم تستطيعون أن تمنحوهم محبتكم, ولكنكم لا تقدرون أن تغرسوا فيهم بذور أفكاركم, لأن لهم أفكارأً خاصةً بهم.
وفي طاقتكم أن تصنعوا المساكم لأجسادكم.
ولكن نفوسهم لا تقطن في مساكنكم.
فهي تقطن في مسكن الغد, الذي لا تستطيعون أن تزوروه حتى ولا في أحلامكم.
وإن لكم أن تجاهدوا لكي تصيروا مثلهم.
ولكنكم عبثاً تحاولون أن تجعلوهم مثلكم.
لأن الحياة لا ترجع إلى الوراء, ولا تلذ لها الإقامة في منزل الأمس.
أنتم الأقواس وأولادكم سهام حية قد رمت بها الحياة عن أقواسكم.
فإن رامي السهام ينظر العلامة المنصوبة على طريق اللانهاية, فيلويكم بقدرته لكي تكون سهامه سريعة بعيدة المدى.
لذلك, فليكن التواؤكم بين يدي رامي السهام الحكيم لأجل المسرة والغبطة.
لأنه, كما يحب السهم الذي يطير من قوسه, هكذا يحب القوس الذي يثبت بين يديه.”

Змінено 1 година тому користувачем vadimv

[sergio]

2 часа назад, US7IGN сказал:

Дивно що колеги його в спину не розстріляли 

З заздрощів. 

[7351]

3 години тому, vadimv сказав:

 Ну так Кантон (і ще деякі) і хочуть хунту

"Це ж було вже!" ©

Фотка вище

 

2 години тому, Vinsol2009 сказав:

Брехня. Організатором був у в сраку поранений.

Тобто, Vinsol2009 стверджує, що звірячий розгін мирного протесту воїнів АТО перед Верховною Радою організував хтось "в сраку поранений".

Рашапрорагандони навіть не розуміють про що брешуть, майже завжди...

Змінено 4 години тому користувачем 7351

[karbo]

28 минут назад, vadimv сказал:

Ваши дети — не дети вам. Они сыновья и дочери тоски Жизни по самой себе. Они приходят благодаря вам, но не от вас, И хотя они с вами, они не принадлежат вам. Вы можете дать им вашу любовь, но не ваши мысли, Ибо у них есть свои мысли.
Вы можете дать пристанище их телам, но не их душам, Ибо их души обитают в доме завтрашнего дня, где вы не можете побывать даже в мечтах.
Вы можете стараться походить на них, но не стремитесь сделать их похожими на себя.
Ибо жизнь не идет вспять и не задерживается на вчерашнем дне.
Вы — луки, из которых ваши дети, как живые стрелы, посланы вперед.
Стрелок видит цель на пути бесконечности и сгибает вас Своей силой, чтобы стрелы летели быстро и далеко.
Пусть ваш изгиб в руке стрелка станет вам радостью;
Ибо как любит Он летящую стрелу, так любит Он и лук, остающийся на месте.

Я часто зауважую, що деякі індивідуми дають цитати на російській, нібито це представляє собою якусь особливу цінність. Типу російською це надзвичайно влучно, куди там селюковській українській. 

Чи може не так?))

[Бармалей]

8 минут назад, karbo сказал:

Я часто зауважую, що деякі індивідуми дають цитати на російській, нібито це представляє собою якусь особливу цінність. Типу російською це надзвичайно влучно, куди там селюковській українській. 

Чи може не так?))

видимо у Вас есть комплекс неполноценности((( 

Вы с села?

В постоянном окружении моем нет украиноязычных, а когда приезжаю в места с ними, в реальной жизни никаких проблем с разномовьем нет...вообще нет...от слова совсем нет

Змінено 3 години тому користувачем Бармалей